Якщо ЗСУ знищать Кримський міст, то Путін від безвиході піде на переговори, - американський дипломат Брайза

Ключова історія – засідання-саміт Великої двадцятки з доволі неоднозначним результатом. Зокрема йдеться про прикінцеву резолюцію. Ми сподівалися на значно чіткішу позицію Індії й не лише її. З другого боку, ми побачили, що Велика двадцятка починає свою, альтернативну гру, яка не збігається з баченням Путіна чи Китаю.

Що стосується впливу доволі слабкої резолюції щодо вторгнення Росії в Україну на мирний процес, то я не думаю, що вона матиме вагомі наслідки. Такі заяви, зрештою, нічого не означають. Ми всі знаємо, що рішучість США та їхніх європейських союзників щодо підтримки України залишається незмінною, і як сказала пані фон дер Ляєн,  Україні надаватимуть все, що їй буде потрібно. США вже надали в цілому близько 73 мільярди доларів допомоги, ЄС навіть трохи більше, і ще 23 мільярди запросив президент Байден. Таким чином, з політичної точки зору така резолюція демонструє, що російська сторона змогла використати ризик відсутності комюніке, яке так багато значить для Нарендри Моді, як загрозу зашкодити G20, або ж як спосіб витіснити чіткі формулювання минулорічного комюніке, яке засуджувало російське вторгнення в Україну. Український уряд розчарований такою резолюцією, як і особисто я. Але, зрештою, я думаю, що її вплив на мирний процес буде нульовим.

Ми відчуваємо, що у Вашингтоні, зокрема в адміністрації президента Байдена, можливо, нарешті дозріють до зміни своєї позиції стосовно виділення Україні далекобійних ракетних комплексів ATACMS. Ми розуміємо, наскільки це потрібно - навіть не для того, щоб штурмувати російські позиції, а тому що ATACMS рятували б життя наших бійців, які змушені долати оборонні фортифікаційні лінії Суровікіна.

Я відчуваю, що настрої у Вашингтоні щодо ATACMS змінюються. Я дуже на це сподіваюся. Нам також потрібно надати Україні кращі засоби протиповітряної оборони та літаки. Час для надання F-16 давно настав, і поки ми чекаємо Росія адаптувала свою тактику, яка дозволяє їй запускати бомби і безпілотники з-за так званої лінії Суровікіна. Як ви знаєте, зараз росіяни використовують багато звичайних гравітаційних бомб, які вони оснастили крилами та GPS, щоб російські літаки скидати бомби залишаючись за лінією Суровікіна, а відтак вони самостійно долітатимуть до українських позицій і міст.

В адміністрації Байдена заявляли, що для контрнаступу Україні потрібні бронетехніка, артилерія і боєприпаси, і що немає реальної потреби у винищувачах F-16. Тепер все змінюється.

Якщо Росія зможе атакувати контрнаступальні українські сили здалеку, за лінією Суровікіна, використовуючи оновлені бомби, російські літаки потрібно буде розстрілювати з неба, і саме для цього Україні так потрібні F-16. Отже, прийшла пора і для F-16 і для ATACMS, і я вважаю дуже нещирим і навіть смішним те, що у Вашингтоні дехто доволі нетерпляче ставляться до темпів просування України та її контрнаступу, кажучи, що Україні не потрібні сучасні винищувачі для повітряного прикриття, яке вимагав би кожен американський військовий командир, перш ніж навіть уявити собі спробу контрнаступу, який зараз здійснює Україна.

Не можу вас не розпитати про виборчі цикли в США, як вони можуть впливати на ведення негоциаційних перемовин. США зараз переживають виборчу кампанію. Вона буде дуже жорсткою – ідеться і про позицію адміністрації Джозефа Байдена, яка має працювати не лише назовні, а й усередині Америки. Війна, особливо з урахуванням американської поразки в Афганістані – ми пам’ятаємо, що було кілька років тому, коли евакуйовували й до кінця не вивезли представників проамериканського уряду, - вимагає певних додаткових рішень. Адміністрація Джозефа Байдена не може собі дозволити знижувати градус підтримки України. З іншого боку, президент Байден і його люди мають продемонструвати певні перемоги.

Наразі підтримка серед американських виборців продовження нашої співпраці та допомоги Україні є дуже сильною. Американський народ знає і вірить, що ми маємо зобов'язання не лише перед Україною, але й перед усіма нашими союзниками по НАТО і перед самими собою - зробити так, щоб Росія програла, а Україна перемогла. Тож американська громадськість це добре розуміє. Що викликає занепокоєння, так це те, що в Республіканській партії, серед крайніх правих, є радикальні політики, які політизують усе. Вони політизували пандемію коронавірусу. Вони політизують культурні питання, підтримку України з боку США, імміграцію та всілякі інші питання. Але зараз вони активно політизують допомогу Україні. Президент Трамп, який є кандидатом у президенти, заявив, що якщо його оберуть у листопаді 2024 року, він припинить війну Росії проти України протягом 24 годин. Звичайно, це неможливо.

І я думаю, що якщо Трамп переможе, то не припинить всю допомогу Україні, але однозначно зменшить її.

Якщо, не дай Боже, він знову стане президентом, він не зможе просто перекрити всю американську підтримку, втім, питання сталої американської допомоги Україні стало політизованим.

У випадку якщо Байден переможе, то підтримка Україні і надалі продовжуватиметься на всіх фронтах. Але під знаком питання залишається те, чи взагалі буде Байден балотуватися. Переважна більшість американців, йдеться про понад 70%, не хочуть, щоб Джозеф Байден балотувався, бо вважають його занадто старим. Такої ж думки притримуються навіть більшість з опитаних у партії демократів. Тож демократам, можливо, доведеться поквапитися з пошуком альтернативного кандидата, якщо тільки Байден не наполягатиме на своїй участі у виборах. Але навіть якщо він був єдиним демократом, який міг перемогти Дональда Трампа на минулих виборах, виходячи з опитувань громадської думки, зараз уже не та ситуація і здобути перемогу над Трампом буде завданням не з легких.

Хто такий Ілон Маск у теперішній американській ситуації? Це просто мільярдер чи мільярдер, який має безпосередній вплив не лише на внутрішні американські процеси, але й на сценарії війни?

Ілон Маск - це набагато більше, ніж просто найбагатша людина на планеті Земля, якою він був донедавна. Він набагато більше, ніж просто мільярдер. Він геній, візіонер, який придумав і втілив деякі з найдивовижніших речей в історії американського бізнесу. По суті, завдяки Ілону Маску ми маємо широке виробництво і визнання електромобілів. У нас є комерційні космічні запуски і супутниковий зв'язок та Starlink, про які ви вже згадували. Його Boring Company втілює проект із прокладання тунелів, який має на меті революціонізувати транспорт, створюючи тунелі по всьому світу, гіперпосилюючи надшвидке пересування по суші. Виходячи з портфоліо бізнес-проектів, про які я щойно згадав, можна побачити, що у нього немає якогось одного бачення чи фокусу. Він виходить за рамки геополітики. Він вважає, що людство повинно готуватися до виживання на Марсі.

Щодо Starlinkів, найперше слід справедливо зазначити, що саме Маск надав їх Україні, і він та його компанія фінансували значну частину цього проекту, щоб Україна мала можливість боротися з росіянами. Тож я думаю, що без будь-якого реального геополітичного мотиву, його раптом схвилювало те, що він буде причетний до масової загибелі російських солдатів і моряків, якщо завдяки Starlinkам Україна здійснить атаку з використанням морських дронів, яка планувалася проти Чорноморського флоту Росії. Він не усвідомлював тоді, що не дозволивши Україні зробити це, на кону уже будуть життя багатьох українських цивільних та солдат, які потім стали жертвами атак крилатих ракет, запущених Чорноморським флотом. Я кажу все це, тому що не вважаю, що у нього перед очима був широкий геополітичний контекст. Ілон Маск спершу використав свій вплив, щоб допомогти Україні, а потім дав задню, коли злякався, що від його технологій може загинути ще більше людей. Втім гадаю, що зараз цю проблему вирішено, і дискусії між адміністрацією Байдена та Ілоном Маском запобігатимуть повторенню чогось подібного.

Держсекретар США Ентоні Блінкен не може давати вказівок Ілону Маску, але будемо сподіватися, що Ілон Маск розуміє всю історичну відповідальність, яка лягає на його компанію й на нього особисто.
Пане амбасадоре, ви згадували про Чорноморський басейн. Зараз там може значно зрости рівень ескалації. І Україна, я дуже на це сподіваюся, має дуже конкретні сценарії. Як зробити так, щоб Росія зрозуміла, що у відповідь на блокування українських портів може бути симетрична ситуація в Новоросійську і Путін не матиме можливості безперешкодно відвідувати свою резиденцію в Сочі?

Коли ми говоримо про зернові коридори, які Росія блокує, ідеться не лише про зерно – ідеться про те, що Росія хоче вибити певні преференції для себе, зокрема пом’якшення санкційного режиму. І дуже дивне листування генерального секретаря ООН пана Гутерреша свідчить, що, можливо, ведеться геополітична  «подвійна бухгалтерія».

Перш за все, я вважаю, що погрози Росії перекрити морський транзит через Чорне море для кораблів, які вона вважає своїми військовими цілями, це всього лиш пустий звук.

Ми бачили, як кілька кораблів вийшли з Одеси, пропривли поблизу узбережжя НАТО в Румунії і Болгарії, попрямували до Туреччини, де я зараз перебуваю, та зрештою вийшли з турецьких проток. Росія знає, що якщо вона почне атакувати кораблі, які є власністю інших країн, особливо в морській зоні НАТО, вона ризикує ескалацією цієї війни до небажаного для неї рівня. Росія не хоче воювати з НАТО. В Альянсі та між окремими країнами-членами обговорюється можливість надання військово-морського супроводу судноплавству через Чорне море, оскільки погроза перекрити артерію комерційного судноплавства є незаконною згідно з міжнародним правом. Росія не виконала своїх погроз, тому я думаю, що з кожним днем можливості України знищити Чорноморський флот Росії зростають, чи то з використанням морських дронів, про які ми уже згадували, чи то ракетами "Нептун", які Україна розробила самостійно, чи ракетами "Гарпун", які отримала від Великобританії.

Справа в тому, що Україна також продемонструвала свою здатність завдавати удари, йдеться і про порт у Новоросійську, де вона нещодавно ліквідувала військовий корабель, а також підбила нафтовий танкер, посилаючи сигнал Росії, що якщо ви продовжуватимете погрожувати Україні, для вас можуть настати дуже складні часи.

Я зараз перебуваю в Анкарі, і президент Ердоган висловив упевненість, що угоду уже ось-ось буде досягнуто, але він також наполягає на тому, про що ви щойно сказали, а саме щоб Росії дозволили експортувати або, принаймні, щоб її Сільськогосподарський банк був знову підключений до системи Swift, а також, щоб було страхування для суден, які перевозять російську сільськогосподарську продукцію через Чорне море. Підозрюю, що насправді Росія хоче транспортувати свій аміак через трубопровід, який проходить через Україну. Вона вишукує будь-який привід, щоб спробувати послабити режим санкцій, і поки що США та їхні союзники не погоджуються на це.

Зернова угода є своєрідним прикриттям для угоди між Туреччиною, Росією і Болгарією про транспортування більших обсягів російського газу дном Чорного моря через Турецький потік,

а потім через Болгарію, так званим Балканським потоком, до Сербії та Угорщини. Все це робиться дуже тихо і з порушенням законодавства ЄС, і розслідувати це незабаром візьметься Європейська комісія.

Кілька днів тому «шахеди» залітали й вибухали на території Румунії. Війна невпинно диктує свої умови. Надзвичайно серйозний сигнал з боку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – використання британської авіації для забезпечення безпеки так званого альтернативного зернового коридору, який проходить у прибережній смузі держав-членів НАТО, зокрема Румунії. Отже якщо Росія вдалася б до військової провокації, чи є моральна готовність з боку НАТО відповісти?

Готовність НАТО до військової відповіді в разі нападу на територію НАТО не викликає сумнівів. Шахед, який ймовірно залетів на територію Румунії і розбився там, не є нападом на Румунію, це справді випадковість, як і кілька місяців тому, коли українські ракети впали на територію Польщі. І президент Байден, і генеральний секретар НАТО Столтенберг однозначно дали зрозуміти, що якщо Росія здійснить очевидний напад на територію НАТО, то США разом із союзниками по НАТО будуть захищати кожен квадратний метр території Альянсу, і Путін це добре знає. Ось чому він не наважився атакувати ті вантажні кораблі, які вийшли з Одеси, а потім пройшли через морську територію НАТО в Румунії і Болгарії. Тому немає жодних сумнівів, що якщо на територію НАТО буде здійснено напад, НАТО не стане зволікати з відповіддю. Я знаю, що мої колишні колеги, зокрема мій колишній керівник Білл Бернс, який зараз очолює ЦРУ та представники уряду абсолютно чітко дали це зрозуміти в Москві.

Коли Росія вперше вторглася в Україну в 2014 році мене почало турбувало те, що Росія може провернути подібний сценарій і на території НАТО. Тобто російські солдати без форми, які можуть заперечувати, що вони російські, захоплюють певну територію, на що НАТО не реагує, а відтак раптово захоплюють значну частину території, і тоді НАТО має вирішити, чи вступати у війну в неоднозначній ситуації, коли ми не впевнені, чи це справді російські солдати чи ні. Це тривожна проблема кризового менеджменту, але я думаю, що вона стала набагато менш імовірною тепер, коли всі в альянсі знають, до яких трюків вдається Путін, і як він погрожує напасти на територію НАТО. Тому у разі нападу, путінські війська будуть дуже швидко знищені.

Путін сам себе загнав у величезну пастку. Ідеться не лише про російські злочини – убивства цивільних, атаки на цивільні об’єкти, окупацію наших територій. Величезна історична путінська помилка – включення тимчасово окупованих територій до складу РФ. Зараз ворог провів фейкові вибори на тих територіях, прагне легітимізувати свою окупаційну присутність у Запорізькій, Херсонській, Донецькій та Луганській областях. Радше всього ми отримаємо далекобійні ракетні системи, авіацію.  ЗСУ будуть невпинно вибивати ворога. Якщо буде знищено військову логістику, зокрема Керченський міст, російське угруповання може отримати колосальні проблеми. Які горизонти ведення й протяжності війни?

Україні буде неймовірно важко витіснити всі російські війська з Донбасу, Криму та інших територій, які зараз є окупованими. Для цього і ракети ATACMS, і винищувачі F-16 є вкрай необхідними. Але навіть з таким озброєнням легко не буде, тому що Путіну, очевидно, байдуже, скільки російських солдатів буде вбито в бою. Росія має велике населення, а також майже необмежені запаси бомб, про які я говорив раніше. Тому буде дуже важко просто витіснити Росію військовим шляхом.

В такому разі великі сподівання покладаються на логістику. Кажуть "Аматори вивчають стратегію, а експерти - логістику". Логістика - це все з точки зору забезпечення військової перемоги. Тож, якщо Україна продовжить використовувати свої високоточні керовані боєприпаси, безпілотники та інше обладнання, щоб знищити Кримський міст, а потім розширити свій наступ, вона прорве першу і перейде до другої лінії оборони Росії на північ від Криму і на північний захід від Маріуполя.

Якщо український контрнаступ зможе також відрізати логістичний маршрут з Росії через Донецьк, Маріуполь на південь до Криму, то Росія опиниться в дуже складній ситуації,

не маючи можливості здійснювати поставки в Крим. А якщо додати ще й українські ракети "Нептун", про які ми говорили, і які становлять загрозу Чорноморському флоту, то Путін незабаром може опинитися в неприйнятній військовій та економічній ситуації в Криму. І тоді, я думаю, йому доведеться сісти за стіл переговорів. Іншого вибору, окрім як вести серйозні переговори у нього не буде.

На мою думку, саме так все і закінчиться. Хоча в Україні є ще 35-40 днів бойових дій, щоб просунутись уперед, втім це не так багато часу. Тому потрібен дійсно значний прогрес, який би дав зрозуміти американській та європейським політичним системам, що Україну зараз критично необхідно підтримати, оскільки вона робить успіхи і наближається до того, щоб відрізати Росію від логістики, що призведе до завершення війни.