Про це пілот розповів у інтерв'ю, оприлюдненому пресофіцером Сухопутних військ ЗСУ Іллею Євлашем.
"Операцію було сплановано ГУР, вони давали за маленький проміжок часу багато інформації, розвідданих, всю інформацію, яку потребував екіпаж. У когось на підготовку була доба, у когось - тиждень, а у когось - лічені години. Основна складність полягала в тому, що необхідно було виконати доставлення вантажу в глибину противнику на територію більше 100 км. Вся ця відстань супроводжувалася дуже щільною протиповітряною обороною противника. Згідно тактики і всіх математичних розрахунків це було не те що складно - це було майже неможливо виконати. Але практика показала, що це було можливо виконати і ми виконували це. Тільки в зоні посадки було три різних зенітно-ракетних комплекси, які перекривали зону посадки і зону поразки перекривали тільки три зенітно-ракетні комплекси. Взагалі ми намагаємося обійти зону поразки ППО, щоб просто не входити в неї. Але є інші завдання, в яких просто неможливо це зробити, як наприклад це була доставка вантажу та евакуація поранених з Маріуполя. Головне для нас - це знати всі природні та штучні перешкоди, щоб вони нам допомагали, а не навпаки заважали", - сказав пілот.
Льотчик зазначив, що всі виконавці завдання розуміли його складність і ризик, на який вони наражаються.
"Розкажу взагалі про цей політ. Коли було поставлене завдання, всі розуміли, який це ризик. Але командувач, тільки ставив перший раз це завдання, коли всі льотчики розуміли, що це дуже складно і неможливо зробити, як сказав головнокомандувач, в 90% випадків всі розуміли, що вони не повернуться. Але командувач сказав так: у скільки життів цивільних, інших людей ви ооцінюєте своє життя, екіпажу? Скільки людей повинно загинути, щоб ви розуміли, що ваше життя цього коштує? І ми дійсно зрозуміли, ми всі розуміли, що там коїться, що у людей не було там навіть ліків, щоб якусь елементарну допомогу надати, що не було боєприпасів і це було вкрай необхідно зробити. Саме тому всі йшли на цей ризик, розуміючи, задля чого і задля кого вони це роблять", - розповів пілот.
За словами льотчика, після приземлення в Маріуполі, виконавців завдання охопила ейфорія і впевненість у перемозі.
"В той момент, коли ми вже опинились у Маріуполі, йшла висадка, вивантаження людей і вантажу, це було відчуття ейфорії. Нам здавалося, що якщо ми прийшли сюди, ми зараз знаходимося в зоні поразки трьох зенітно-ракетних комплексів і ми стоїмо тут і вивантажуємося - що ми як королі світу, ми вже перемогли і все буде добре", - сказав льотчик.
Проте на зворотному шляху два українські гелікоптери були підбиті окупантами, проте один із них все ж дістався запланованого місця посадки.
"На зворотному маршруті близько 6 км через 3 хвилини після зльоту в мій вертоліт влучила ракета ПЗРК і відмовив один двигун. На жаль, інший вертоліт, який ішов позаду, - йому менше повезло і весь екіпаж загинув, і він упав. І от після цього, як уже влучила ракета, це був викид адреналіну і ми тільки робили те, що ми мали робити. У нас був варіант підсісти на іншому майданчику, щоб не летіти, бо ми знали, що у нас один двигун. Але на борту знаходилося 20 поранених і я знав, якщо ми сядемо десь у полі, як їх забирати, як їх евакуювати, що потрібен буде інший вертоліт. А це вже незапланована операція і це було неможливо. Тому приходилося тільки робити те, що ми мали робити, - долетіти до місця посадки", - сказав пілот.
Льотчик також зазначив, що погода не сприяла виконанню завдання, проте українські військові виконували його.
"В день, коли ми виходили, погода була не гарна і не сприяла виконанню завдання, але попри це все ми виконували і було 10 причин, чому ми могли це не виконувати", - додав пілот.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb