З якою зброєю воюють терористи на Донбасі. Частина ІІ

Реактивна система залпового вогню 9К57 «Ураган»

Саме з такої зброї обстрілювали позиції сил АТО в районі Новокатеринівки на Донеччині. У прес-центрі АТО відзначили, що настільки потужну зброю використовують вперше, проте нерозірвані снаряди рятувальники знаходили у Слов’янську ще 8 серпня. І це при тому, що бойові дії в Слов’янську не ведуться уже понад місяць.

РСЗВ (реактивна система залпового вогню) «Ураган» призначена для ураження живої сили, броньованої та легкоброньованої техніки танкових і мотопіхотних підрозділів противника на марші і в місцях зосередження, руйнування командних пунктів, об'єктів військової інфраструктури та вузлів зв'язку, дистанційної установки протипіхотних і протитанкових мінних полів в зонах бойових дій на відстані 10 - 35 тисяч метрів.

На озброєння радянської армії установка надійшла в 1975 році. З того часу система постійно модернізується.В даний час РСЗВ 9К57 «Ураган» використовується на озброєнні в російської, казахської, білоруської армій та інших.

«Ураган» широко використовували у війні в Афганістані. Також систему застосовували російські війська під час чеченських воєн. Востаннє систему застосовували російські війська в 2008 році під час війни в Грузії.

До складу РСЗВ «Ураган» входять пускова установка (бойова машина 9П140), 220-мм некеровані реактивні снаряди, система управління вогнем 1В126, транспортно-заряджаюча машина 9Т452 та навчально-тренувальні засоби.

Бойова машина 9П140 - це 16-ствольна артилерійська установка, змонтована на шасі автомобіля високої прохідності ЗІЛ-135ЛМ. Артилерійська частина включає пакет з трубчастих напрямляючих, основу, що обертається, з механізмами наведення, а також електротехнічну та гідравлічну апаратуру. Снаряди мають твердопаливний реактивний двигун.

Стрільба ведеться як одиночними пострілами, так і залпом. Тривалість залпу становить 20 секунд. Одним залпом може бути уражена жива сила противника на площі 430 тисяч квадратних метрів. Максимальна дальність стрільби - 34 км, мінімальна - 8,5 км.

Процес перезарядження механізований і займає 15 хвилин.

Для ведення вогню РСЗВ «Ураган» використовуються снаряди калібру 220 мм з самонавідною осколковофугасноюголовною частиною, а також касетні головні частини як з осколково-фугасними зарядами так і з протитанковими чи протипіхотними. Також можливе використання запалювальних головних частин.

В складі екіпажу – четверо людей.

Перевага установки в її стійкості та здатності працювати навіть в умовах застосування противником ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї, в будь-який час року і доби, в різних кліматичних умовах при температурі повітря від -40 ° ... +50 ° С, а за умови нетривалого перебування (до 6 годин) температурний діапазон розширюється - -60 ° ... +60 ° С.

Реактивна система залпового вогню 9К51М «Торнадо-Г»

Реактивна система залпового вогню «Тронадо-Г» була використана терористами у ніч з 10 на 11 липня під Зеленопіллям. Під час того бою загинули 19 українських військових, а ще близько сотні отримали поранення. Також ця установка використовувалась терористами при обстрілі луганського аеропорту, який уже не один тиждень перебуває в облозі.

«Торнадо-Г» надійшла на озброєння російської армії зовсім недавно – у 2012 році і є результатом більш ніж 20-річної роботи з модернізації системи «Град».

На відміну від свого попередника «Торнадо-Г» має підвищену дальністю стрільби за рахунок використання нових снарядів (122 мм) і більш швидкого приведення системи в бойову готовність завдяки встановленій автоматиці. Максимальна дальність стрільби – до 100 км.

РСЗО «Торнадо-Г» складається з бойової машини (БМ) 2Б17, транспортно-заряджаючої машини, 122,4-мм реактивних снарядів як старого, так і нового зразка, а також комплексу засобів автоматизації управління вогнем КЗАУВ «Капусняк-БМ». В кабіні БМ 2Б17 розташоване обладнання автоматизованої системи управління вогнем, що дозволяє вести вогонь, не покидаючи кабіни. Час приведення в бойове положення непідготовленою машини становить 6 хвилин, підготовленої - 1 хвилина.

«Торнадо-Г» використовує боєприпаси як від реактивної системи залпового вогню «Град», так і новітні з відокремлюваними бойовими частинами і самонавідними бойовими кумулятивними елементами. Для використання реактивних снарядів з відокремлюваними головними частинами БМ 2Б17 забезпечені установниками часу спрацьовування детонаторів цих снарядів.

Бойова ефективність «Торнадо-Г» істотно підвищена за рахунок застосування нових реактивних снарядів, в тому числі з касетними бойовими елементами. Деякі з новітніх снарядів можуть вражати цілі на відстані до 100 км.

Зенітно-ракетний комплекс «Оса-АК»

Про перекидання до українського кордону з Росії ЗРК «Оса» повідомляли в РНБО ще кілька тижнів тому, а 15 серпня у соцмережах з’явилося і саме фото установки, яка рухається вулицями Донецька.

Зенітний ракетний комплекс «ОСА-АК» - це ЗРК малої дальності, всепогодний, автономний, самохідний засіб ППО, що  призначений для боротьби з пілотованими (літаками, вертольотами), безпілотними крилатими ракетами, дистанційно пілотованими літальними апаратами в умовах активного радіоелектронної протидії супротивника. Він має хорошу прохідність, може долати водні перешкоди вплав, має високі вогневі можливості.

На озброєння радянської армії ЗРК надійшов у 1975 році, наразі перебуває на озброєння у понад 20 країн, серед яких і Україна.

ЗРК «Оса» здатна виявляти і розпізнавати повітряні цілі в русі. З короткою зупинкою здатна обстрілювати одну ціль двома ракетами (з інтервалом у 3-5 с). Час розгортання і згортання бойової машини не більше 5 хвилин.

В якості бази використовується шасі БАЗ-5937. Шасі може транспортуватися літаком Іл-76 і залізничним транспортом.  

Радіолокаційна станція кругового огляду, яка призначена для виявлення цілі та надання їхніх координат, обертається зі швидкістю 33 обороти на хвилину. Антена виявляє тактичний винищувач при висоті польоту 5000 м на дальності 40 км, при висоті польоту 50м - на дальності 27 км.

Станція супроводу цілей здійснює пошук цілей за даними отриманими від радіолокаційної станції. Проводить захоплення і автосупроводження цілей по кутових координатах і дальності і видає точні поточні координати. ССЦ дозволяє захоплювати і супроводжувати цілі на дальності до 23 і 14 км при висоті польоту 5000 і 50 метрів відповідно.

Основним озброєнням «Оси» є твердопаливна зенітна керована ракета (ЗКР) 9М33. Основні блоки ракети - апаратура радіоуправління (командний радіоблок) і радіовізування (літерний відповідач), автопілот, радіодетонатор, бортове джерело електроживлення, бойова частина з запобіжником - розташовуються в носовій частині ЗКР.

Стартова маса ракети складає около130 кг, з яких бойова частина становить 15 кг.

Зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10»

Один з посадовців «уряду» ДНР Олександр Бородай незадовго після катастрофи малайзійського «Боїнга» в небі над Торезом, похвалився журналістам новими трофейними ЗРК «Стріла-10», завбачливо пояснивши, що цей ЗРК не міг стати причиною аварії. Однак в РНБО заявили, що такий тип зброї терористи могли отримати тільки з Росії.

ЗРК ближньої дії «Стріла-10» прийнятий на озброєння  радянської армії у 1976 році, пройшовши з того часу ряд модифікацій. Зокрема в Луганську помітили ЗРК «Стріла-10 М3».

Це пускова установка для зенітних керованих ракет 9М37 на базі шасі МТ-ЛБ. Товщина броні комплексу становить 14 мм. Дальність ураження ракет – до 5 кілометрів. Їх наводять за допомогою радіодалекоміра міліметрового діапазону і лічильно-вирішального пристрою.

Комплекс може уражати цілі на висотах 25-3500 метрів, що летять зі швидкістю до 415 м/с на зустрічних курсах (310 м/с — навздогін), а також вертольотів зі швидкостями до 100 м/с, безпілотники зі швидкостями 20-300 м/с і крилаті ракети зі швидкістю до 250 м/с на висотах 10-2500 м.

Міномет 2Б9 «Васильок»

2Б9 «Васильок» - радянський автоматичний міномет калібру 82 мм. Розробка розпочата в 1967 році на базі автоматичного міномета Ф-82, прийнятий на озброєння в 1970 році.

Заряджання у міномета 2Б9 «Васильок» касетне, в касету поміщають чотири міни. Міномет дозволяє вести два режими стрільби - одиночний і автоматичний, ствол гладкий.

Маса міномета – 632 кг, для обслуговування цієї машини необхідний персонал з 4 осіб. Калібр снарядів – 82 мм.

Міномет 2Б14 «Поднос»

2Б14 «Поднос» - радянський 82-мм міномет, стріляє тими ж снарядами, що і 2Б9 «Васильок». Створювався для придушення живої сили і вогневих засобів противника на підтримку моторизованим частинам.

Він незамінний в ближньому бою при знищенні противника в окопах, за будинками і огорожами.  Його маса становить всього 42 кг.

Максимальна дальність стрільби 3900 м, мінімальна – 85.

Міномет 2С12 «Сани»

2С12 «Сани» — возимий міномет калібру 120 мм.

У 1981 році міномет прийнято на озброєння Радянської армії. Міномет є гладкоствольною жорсткою системою, заряджання відбувається з дула. На стволовій частині установлено запобіжник від подвійного заряджання. У склад міномета «Сани» входять: транспортна машина 2Ф510 на базі ГАЗ-66, 120-мм міномет 2Б11, колісний хід.

Максимальна дальність стрільби 7100 м, скорострільність – 12 пострілів на хвилину.

Гаубиця «Мста-Б»

152-мм гаубиця «Мста-Б» призначена для знищення артилерійських і мінометних батарей, танків та інших броньованих засобів, руйнування польових фортифікаційних та інших оборонних споруд, придушення живої сили і вогневих засобів, пунктів управління, засобів протиповітряної і протиракетної оборони.

Для забезпечення автоматизованого управління вогнем артилерійських дивізіонів, озброєних буксируваними гаубицями «Мста-Б» розроблені комплекси «Фальцет» і «Капусняк».

Маса гармати становить 7 тонн, тягач - Урал-4320, екіпаж гаубиці становить 8 осіб.

Гармата може здійснювати 8 пострілів на хвилину. Максимальна дальність пострілу – 28 тис метрів.

Самохідна гаубиця «Мста-Б»

Гаубиця перебуває на озброєнні Росії і низки країн СНД.

Самохідна гаубиця 2С3 «Акація»

2С3 «Акація»— радянська 152-мм дивізійна самохідна гаубиця призначена для придушення і знищення живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, танків, вогневих засобів, пунктів управління і тактичних засобів ядерного нападу.

Корпус і башта зварені з аркушів катаної броньовий стали, які забезпечують захист від ураження бронебійною кулею з відстані 300 м, а також від осколків артилерійських снарядів і мін малого калібру.

Артилерійська установка 2СЗ розділена на три відсіки: управління, силовий і бойовий.

Відсік управління розташований в носовій частині корпусу між лівим бортом і моторної перегородкою. У ньому розміщується механік-водій.

Силовий відсік знаходиться праворуч в носовій частині. У ньому розміщуються двигун, трансмісія, системи живлення пальним і повітрям, змащення, охолодження, підігріву та запуску.

Бойове відділення займає середню, кормову частини корпусу і всю вежу, що представляє собою суцільнозварну конструкцію. У даху башти ліворуч встановлена ​​командирська башта і люк командира, а по правому борту — люк зарядника. Над люком командира змонтований 7,62-мм кулемет для боротьби з повітряними цілями. Знизу до башти кріпиться так звана корзина, в якій розташовується екіпаж бойового відділення і частина боєкомплекту. Башта разом з кошиком посаджена в корпус за допомогою кулькового погонного пристрою. Основну частину бойового відділення займає гаубиця, боєукладки і робочі місця екіпажу. Сидіння навідника розміщено зліва від гаубиці, а зарядника — справа. Командир розташований позаду навідника.

У боєкомплект «Акації» складають осколково-фугасні, для стрільби ними передбачені повні заряди, а також шість зменшених, які ефективні при невеликій дальності.

Міняючи заряд, можна змінити початкову швидкість осколково-фугасного снаряда від 651 м/с до 282 м/с, а дальність, відповідно, від 17 053 м до 6751 м. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасним снарядом становить 18 500 м, при стрільбі реактивним снарядом вона зростає до 24 000 м.

Самохідна гармата 2С9 «Нона»

Самохідна артилерійська гармата 2С9 «Нона» — основна артилерійська система повітряно-десантних та аеромобільних військ. Гусенична, броньована, плаваюча, аеротранспортабельна, авіадесантовна парашутним, парашутно-реактивним та посадочним способами. 2С9 «Нона» призначена для безпосередньої вогневої підтримки підрозділів повітряно-десантних військ на полі бою.

Самохідна артилерійська установка (САУ) 2С9 «Нона-С» може бути десантована з літаків типу Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124, Іл-76.

Особливістю і перевагою цієї гармати є невелика мінімальна дальність стрільби: для артилерійського снаряду вона становить 1,7 км, а для міни — 400 м. Тому до боєкомплекту 2С9 можуть входити звичайні 120-мм мінометні міни — осколково-фугасні, освітлювальні, димові і запалювальні.

Прицільна дальність стрільби осколково-фугасною міною — 7,1 км.

Основний боєприпас для 2С9 «Нона-С» є потужний осколково-фугасний снаряд 30Ф49, при вибуху якого утворюється понад 3 500 осколків вагою 0,5-15 г, що розлітаються із швидкістю 1 800 м/с. Якщо детонатор цього снаряду встановлений на фугасну дію, то в ґрунті утворюється вирва завглибшки 2 м та діаметром 5 м. Постріли 30Ф49 дозволяють «діставати» цілі на відстані до 8,7 км.

Для боротьби з бронетехнікою використовуються кумулятивні снаряди. Початкова швидкість такого снаряду дорівнює 560 м/с та забезпечує високу точність стрільби на дальність до 1 кілометра.

Боєкомплект, що возиться, складається з 40 осколково-фугасних, кумулятивних, запалювальних, димових та освітлювальних снарядів. В складі екіпажу 4 людей.

Станція мовлення ЗС-82 на базі БРДМ-2

Противник вдається не тільки до фізичного знищення українських військових. За інформацією глави НТУ Зураба Аласанії, терористи застосовують інформаційні диверсії. Зокрема, йдеться про  ЗС-82 на базі БРДМ-2. Це броньована машина з потужним ретранслятором звуку.

Зазвичай її використовують для того, щоб вмовити противника скласти зброю, однак у нашому випадку з допомогою цієї системи передачі звуку дезінформують українських військових та цивільних. Вони транслюють звук руху військової техніки (рев танків та авіації), тим самим намагаючись спричинити паніку в лавах військових.

Згідно характеристикам машин, дальність дії ЗС-82 становить 6 км, потужність - 1000 Вт, а у оператора, що зачитує текст, є можливість перебувати на відстані до 500 м від бронемашини з пристроєм. Це пропагандистська техніка сучасної Російської армії, раніше майже не застосовувалася.

Вперше агітаційну військову техніку помітили журналісти українського видання thekievtimes.ua, які сфотографували два залізничні склади, повністю завантажені армійськими КАМАЗами і бойовими машинами десанту (БМД), що слідували, за їх твердженням, на станцію Новозибків Брянської області. Новозибківський район знаходиться на стику України, Росії та Білорусі.

Фото: topwar.ru

Читайте також: З якою зброєю воюють терористи на Донбасі. Частина перша