33 обстріли бойовиків. Чому росіяни відновлюють війну

Росіяни заявляють про те, що Україна застосовує "Гради" і обстрілює Донецьк. На жаль, затишшя переривається. Чому росіяни вирішили перервати затишшя і перемир’я? Є кілька відповідей, кожна з яких правильна і жодна з них не працює без іншої.

1. Жителів "ДНР" та "ЛНР" треба тримати в тонусі. Черги за бензином, відсутність виплат, різке погіршення життя на фоні провальної підготовки до зими – все це причина розпочати поки що імітацію військових дій. Коли йде війна, не потрібно пояснювати населенню, що бунти караються зі всією строгістю закону.

2. Частково обстріли пояснюються відсутністю дисципліни. Хочу наголосити – частково. Справді, армія "ЛНР/ДНР" – переважно нетвереза і не дуже дисциплінована, а тому частина обстрілів – це самоуправство на місцях.

3. У російських ЗМІ фоново починають говорити про те, що Україна провокує обстріли і зриває Мінські угоди. Простіше кажучи, росіян готують до того, що Захід знову покриває Україну, яка є злобним агресором. І при цьому Захід не знімає санкцій з РФ. Тема необхідності зняття хоча б частини санкцій все частіше виникає в російських ЗМІ. Тобто в голові росіян має вималюватися наступний конструкт: США розпочали війну на Сході України та на Близькому Сході, потім американці ввели санкції, щоб ударити по РФ, а тепер, коли Росія запропонувала свій мирний план, маріонетки в Києві зривають мирний процес, щоб росіянам жилося гірше. На перший погляд, нічого нового, але насправді – це новий виток зомбування росіян. І без обстрілів неможливо продовжити зомбувати росіян.

4. Росіяни досі не визначилися, що робити з Донбасом. Призначення Козака “смотрящим” за ДНР та ЛНР знову повертає нас до ідеї асиметричної федерації, яку він просував свого часу в Молдові. Щоб пояснити, що таке асиметрична федерація, наведу цитату з відповідного розділу Вікіпедії: "За планом Козака Молдавія повинна була стати "асиметричною федерацією", а ПМР і Гагаузія отримали б особливий статус і можливість блокувати законопроекти, небажані для автономій. Молдавія зобов'язувалася дотримуватися нейтралітету і демобілізувати армію, а також надати Росії право на розміщення російських військ на території Придністров'я строком на 20 років в якості гарантів врегулювання конфлікту. Буквально в останній момент, під тиском ОБСЄ та зустрічі Вороніна з послом США, президент Молдови в ніч з 24 на 25 листопада 2003 року відмовився від підписання вже особисто Вороніним парафування угоди, заявивши, що воно дає однобічні переваги ПМР і має приховану мету - визнання незалежності Придністров'я". Нічого нового росіяни поки не вигадали і тепер будуть наполягати саме на такому розвитку подій.

5. Виходячи з попереднього пункту, треба розуміти, що відновлення обстрілів – це підігрування частині розколотих українських еліт, які вклинюють у внутрішню боротьбу за владу питання зовнішньої агресії. Можна не сумніватися, що в найближчий час з’явиться низка заяв про те, що Україна нічого не виграла від Мінських переговорів, війна продовжується і треба повернутися до формату Нормандська четвірка плюс США. Всі розуміють, що це нереально. Всі знають, що особливий статус Донбасу – це річ, яку ніхто ніколи не втілить в життя, що закон про вибори на Донбасі прописаний так, що їх ніхто ніколи там не проведе, але політики будуть розігрувати цю карту для розкачування ситуації. І це ще один привід для росіян продовжити стріляти. Просте збільшення кількості обстрілів саме по собі загострює внутрішньо-політичну кризу в країні.

А тепер найголовніше. Говорити про початок великих військових операцій поки зарано. Будуть обстріли, але значно слабші, ніж півроку тому. Наш головний ворог – істерія всередині країни. Точніше істерія 10 політиків, яка передається кільком сотням блогерів в соцмережах, а від них і всій країні. Як тільки українські еліти вийдуть з консолідованою позицією по Донбасу, половина наших проблем відпаде. Дуже легко кричати "зрада", дуже легко говорити, а чому ви не залучаєте США до переговорів. Насправді всі ті, хто кричать про зраду, не мають ніяких альтернативних планів, і якби зараз прийшли до влади, не змінили б ні однієї букви в Мінських угодах.