Сховатися від правосуддя. Чому Україна не може повернути чиновників Януковича

Генеральна прокуратура України 23 березня 2016 року направила в Іспанію запит щодо екстрадиції колишнього міністра фінансів часів Віктора Януковича Юрія Колобова. Проти нього ГПУ відкрила кримінальне провадження за фактом розтрати та привласнення коштів державного бюджету в особливо великих розмірах.

Разом з іншими високопосадовцями екс-міністр незаконно виділив з основного кошторису країни 220 млн грн на фінансування будівництва телекомунікаційної мережі спеціального зв’язку. Проте Іспанія відмовила Україні в екстрадиції Колобова. Основна причина – прокуратура не надала достатню кількість доказів.

Від давніх єгиптян до Сноудена

Спроби сховатися від правосуддя в іншій державі завжди користувалися попитом. Історія екстрадиції починається ще у часи Давнього Єгипту, коли був підписаний перший договір про видачу. Зокрема, у 1296 році до нашої ери єгипетський фараон Рамзес ІІ та цар хетів Хеттушил ІІІ зобов’язувалися передати один одному як кримінальних злочинців, так і противників влади.

Проте незважаючи на досить довгу історію екстрадиції, часто домогтися державі видачі своїх громадян буває просто неможливо. Найкраще ілюструють складність екстрадиції випадки з колишнім співробітником технічних служб ЦРУ Едвардом Сноуденом, засновником інтернет-порталу WikiLeaks Джуліаном Ассанджем, режисером Романом Поланскі, наркобароном Хоакіном Гусманом Лоера.

Як пояснюють експерти, проблема полягає у недосконалому законодавстві про екстрадицію, а саме з відсутністю ретельно прописаного списку злочинів, що передбачають видачу злочинців.

Під іноземним дахом

Юрій Колобов, Едуард Ставицький, Ігор Марков

Випадок з Колобовим непоодинокий для України. Була невдала спроба домогтися від Італії екстрадиції екс-нардепа Ігоря Маркова. Його підозрюють в організації побиття учасників акції протесту в 2007 році, коли біля Одеської ОДА відбувалися пікети проти встановлення в місті пам'ятника Катерині II.

Італія відмовила в екстрадиції, оскільки вважає, що в Україні звинувачення проти екс-депутата мають політичні мотиви.

Відмову у видачі Україна отримала й від Великої Британії. Лондонський суд не захотів екстрадіювати екс-голову правління "БТА Банка" Романа Солодченка, що звинувачується у незаконному привласненні майна та зловживанні службовим становищем.

Колишній банкір разом зі спільниками завдав банку збитків на понад 6 млрд доларів. Йому загрожувало до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна на користь бюджету. Проте на Туманному Альбіоні вирішили, що Україна не зможе забезпечити справедливе судочинство, і залишили Солодченка у Британії.

Також заплутаною залишається ситуація з колишнім міністром палива та енергетики Едуардом Ставицьким, який переховується в Ізраїлі.

Йому інкримінують зловживання владою і незаконне привласнення державної власності. Крім цього, під час обшуку в його нерухомості було виявлено 42 кілограми золота і майже 5 мільйонів доларів.

Незважаючи на те що він оголошений в міжнародний розшук, Тель-Авів не поспішає повертати представника "сім’ї Януковича" додому. Як пояснюють у ГПУ, випадок зі Ставицьким специфічний. Адже, щоб уникнути можливості екстрадиції, він отримав ізраїльське громадянство та змінив прізвище.

Тепер він Натан Розенберг. А Ізраїль досить рідко видає своїх громадян іншим країнам. Проте ГПУ все ж таки планує направити документи на його екстрадицію, але вже з урахуванням зміни прізвища.

Видати не можна залишити

Спостерігаючи за ситуацією складається враження, що у ГПУ роблять все можливе аби екстрадиція колишніх чиновників-утікачів не відбулася. Проте експерти запевняють, що провини правоохоронців немає.

"У питанні екстрадиції багато чого залежить від політики держави, у якій переховуються утікачі. Іноземні країни самі можуть притягнути їх до відповідальності за скоєні злочини, якщо будуть вважати це доцільним. Крім того, щоб запобігти українському правосуддю, особи часто посилаються на політичне переслідування. У світі це досить поширена практика, і, як правило, таких людей намагаються не видавати", - пояснює в коментарі Еспресо.TV доктор юридичних наук, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

За його словами, рішення про відмову в екстрадиції не є остаточним. Воно може переглядатися. Але для цього Україна повинна доводити, що здатна провести справедливе судочинство, що немає ніяких політичних мотивів у прагненні відправити за грати, адже був вчинений суто кримінальний злочин.

"Проблеми з видачею виникають у всіх країнах світу. Яскравий приклад ситуація з українським олігархом Дмитром Фірташем. Австрія не видає його США, незважаючи на авторитет Америки у світі. У Відні вважають, що Вашингтон має політичні мотиви. Тому Фірташа не екстрадують. І це право Австрії, вона вирішує як їй діяти", - зазначає Хавронюк.

Слід відзначити, що екстрадиція здійснюється державами на основі двосторонніх або багатосторонніх договорів, що існують між країнами. Саме ці угоди вимагають діяти сторони за формулою – або видай, або суди сам.

"Це всіма визнана формула. Тому не може статися так, що особу і не видадуть, і не осудять за кордоном, хоч і є злочин", - говорить експерт.

Дипломатія не в пріоритеті

Якщо суди іноземних країн відмовляють Україні в екстрадиції її громадян, то здавалось б, що у ситуацію повинна втрутитися дипломатія. Адже у міжнародній практиці бувають випадки, коли дипломатія допомагала вирішувати кризові проблеми, що не під силу професійним відомствам.

Проте, як запевняє у коментарі Еспресо.TV екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, у даному випадку дипломатія повинна залишитися осторонь. Своє слово має сказати тільки право і закон, адже ніяких політичних мотивів у відмові в екстрадиції немає.

"Це не питання міжнародних відносин. Воно стосується діяльності наших правоохоронних органів. ГПУ, МВС і Мін’юсту необхідно зробити все, щоб утікачі були повернуті до України. А для цього потрібно надати докази, документи, професійні аргументи. Екстрадиція робиться за допомогою права і закону, а не дипломатії", - стверджує Огризко.

Якщо екстрадиція колишніх українських чиновників періоду Віктора Януковича з Росії виглядає як політична фантастика і відмова Кремля у видачі самого екс-президента якнайкраще це підтверджує, то шанси повернути до України утікачів з інших країн ще залишаються.

Проте правоохоронним органам доведеться ще багато чого зробити. Зокрема, розвіяти міф перед європейськими судами про несправедливе судочинство в Україні, порушення прав людини та про відсутність політичних мотивів у переслідуванні. А найкраще сприятимуть цьому реформи у правоохоронних органах.