Юлія Федів: Україна зможе отримати від Європи фінансування на 18 культурних напрямів

Отже, Юлю, «Креативна Європа» - одна з найбільших європейських програм, яка зараз підтримує Україну. Для нас, звичайно, це дуже цікаво, оскільки ми бачимо, що такі країни, як Польща, Чехія чи Словаччина або навіть Угорщина, коли входили в ЄС, отримували величезні кошти від Європейського Союзу на розвиток різноманітних своїх проектів, насамперед культурних. 

Коли ми заїжджаємо в якусь із цих країн і бачимо якийсь костьол, будинок, парк на реконструкції, то завжди там вказується, що частину грошей надає влада одного рівня місцева, влада іншого рівня місцева, Міністерство культури, але значна кількість – це гроші європейські.

Для нас гроші європейські, на жаль, поки що, оскільки ми не є членами Європейського Союзу, не є доступними. Але частина з тих грошей, як я розумію, яка йде з підтримки країн, які є партнерами Європейського Союзу, вже доступні і ця програма теж. От розкажіть трошки про цю програму, реалізацією якої ви займаєтеся

Як ви вже зазначили, програма «Креативна Європа» – це одна з найбільших програм Європейського Союзу у сфері культурних, креативних та аудіо-візуальних індустрій. До цієї програми входить не тільки 27 країн – членів Європейського Союзу, а й також Європейської асоціації вільної торгівлі, східного партнерства, а також ті країни, які підписали спеціальний договір з Європейською комісією на участь у програмі, наприклад, Туніс і Ізраїль.

Що дає ця програма? Програма має бюджет близько півтора мільярда євро. Розрахована вона на сім років, розпочалася ще в 2014 році і триватиме до 2020 року. Вона має в собі дві підпрограми: це підпрограма культура, на яку йде 31% бюджету, підпрограма медіа – це найбільша підпрограма, 56% ідуть саме туди, і також 13% - це міжсекторальні проекти, які не можна віднести суто до культури або суто до медіа.

Україна приєдналася до програми з 1 січня 2016 року і разом із Молдовою та Грузією як країни східного партнерства теж має можливість брати у всіх конкурсах участь. Зокрема, в напрямі культура це всі чотири канали фінансування, в напрямі медіа, на жаль, теж тільки 4 із чотирнадцяти існуючих, тому що наше законодавство у сфері аудіовізуальних індустрій поки що не відповідає нормам Європейського Союзу.

Але якщо ми приймемо зміни до законів, то, відповідно, можливо, наступні роки ми будемо повноцінним членом програми «Креативна Європа» і матимемо можливість подаватися на 18 різних напрямів фінансування. Тому наразі для наших культурних креативних індустрій виникла мегаможливість, кооперуючись з партнерами з інших 38 країн – учасниць програми, створювати спільні продукти європейського зразка.

Що це означає? Це означає, що українці, які хочуть у галузі культури реалізовувати якісь проекти, можуть звертатися до цієї програми на конкурсних засадах і отримувати кошти?

Так, протягом року відкриті декілька конкурсів, де вказані дедлайни й умови подачі заявки.

На що можна отримати кошти, наприклад?

Наприклад, у сфері культури це може бути створення спільної копродукції, в театральній сфері, в музичній сфері, у сфері образотворчого мистецтва, це може бути переклад української літератури найбільш вживаними європейськими мовами – німецькою, англійською, французькою, іспанською – або навпаки переклад уже відомої європейської літератури, зокрема тих авторів, які отримали премію ЄС у сфері літератури, українською мовою і популяризація її на теренах України.

Також це проекти у сфері охорони культурної спадщини, архітектура, дизайн. Загалом поняття креативних індустрій, яке є новим наразі для українського загалу, включає в себе дуже багато проектів на стику, тобто це може бути культура і урбаністика, культура і економіка, культура і соціальна сфера. Тому не тільки ті організації, які працюють суто в культурній сфері, а й ті, які на стику, можуть подаватися теж на конкурси Європейського Союзу.

Ну а підпрограма медіа включає в себе кіновиробництво, виробництво відеоігор, також телевізійні проекти, і нові медіа. На жаль, зараз в Україні тільки 4 напрями, загалом це освітні проекти  і фестивальні проекти.

А були вже якісь проекти українські, які отримали підтримку «Креативної Європи»? Які?

Так. Фактично, ми маємо 4 успішні історії. На жаль, Україна це не як основний аплікант, а як коаплікант з іншими партнерськими країнами. Ми отримали фінансування на 4 проекти, з них 2 проекти у сфері охорони культурної спадщини, 1 проект у сфері урбаністики, четвертий проект у сфері культури й дітей.

Які це проекти, ви можете про це розказати?

Наприклад, один із успішних проектів, це проект, де бере участь «Музей Івана Гончара» з партнерами з Угорщини та Франції, проект у сфері етнографії, фольклористики, тобто створення інтерактивної мапи України з нанесенням по різних регіонах автентичних українських пісень, які будуть перекладені угорською, французькою, англійською мовами і таким чином наші друзі із партнерських країн зможуть заходити на сайт і дізнаватися про українську культуру, українську музику і навіть будуть мати можливість вивчати українські пісні через переклади, які будуть теж зроблені завдяки нашим партнерам із Угорщини та Франції.

А інші проекти?

Також проект, наприклад, організація «МістоДія» у сфері урбаністики організації культурних просторів на теренах міст, для того, щоб вони були доступні для громади і певним чином інтегрували громадський простір у культурне середовище.

Це що таке? Що таке культурний простір?

Наприклад, культурний хаб, тобто це ревіталізація будівель і надання їм нового змісту. Наприклад, на базі промзон ми створюємо ІТ або креативний хаб, де люди можуть приходити, створювати якийсь продукт, потім промувати його на території України і за кордоном.

Це може бути ІТ-клас, де створюються відеоігри або знімаються відеокліпи або де художники можуть проводити свій час і також створювати живі мурали, виставки. Або, наприклад, це можуть бути театрали з незалежної театральної сфери, які теж створюють документальний театр або театр свідка.

Тобто справді це те місце, де молоді люди, де активні люди, митці можуть проводити час з користю для себе, не витрачаючи значних коштів, але маючи можливість для розвитку своєї унікальності.

А хто цим займається?

Це львівська організація «МістоДія». Фактично, з чотирьох успішних проектів троє це саме представники зі Львівської області.

Ви знаєте, як реалізовуються культурні проекти в інших країнах - мабуть, для себе повинні були вивчати. Якщо порівняти те, що відбувається в Україні, чого нам найбільше бракує? Грошей, ініціативи, ідей, сміливості?

Ідей нам точно не бракує. Ідей у нас справді дуже багато і якісних ідей, це відзначають також європейські партнери. Звичайно, фінансовий елемент, оскільки в більшості країн, якщо ти отримуєш міжнародне фінансування або європейське фінансування, держава гарантує тобі співфінансування. Наприклад, якщо 60% дає «Креативна Європа», то 40% гарантується державою.

А у нас?

У нас, на жаль… Надіємося, що в майбутньому новостворений культурний фонд буде також забезпечувати співфінансування для тих організацій, які отримують міжнародні або європейські гранти. Наразі таких можливостей мало і це також зменшує мотивацію подаватися на грант, тому що знайти 40% власного внеску це теж важко.

А умова стоїть у тому, що треба знайти частину власного внеску?

Так, це не 100% фінансування, це або 40%, або 50% власний внесок, ну і внесок ваших партнерів. Звичайно, залежить якщо у вас гарні партнери у фінансовому плані, то вони можуть забезпечити цей внесок.

Тобто цей внесок може бути як від державних, так і від комерційних партнерів?

Так, це навіть можуть бути гранти від інших організацій, неєвропейських. Наприклад, від посольства інших країн, від американських фондів, головне, щоб цей внесок був зроблений не зі сторони Європейського Союзу.

Як ви взагалі вирішили цим зайнятися? Вам цікаво було розвивати культуру, ви мали свій якийсь культурний проект?

Так, я працювала в культурних проектах, зокрема, більше в театральній сфері, і мене завжди цікавила культурна креативна сфера України, оскільки, на мою думку, це справді та сфера, яка може продукувати новий якісний продукт, який буде корисним не тільки для українця, а також і для європейця.

І це той механізм так званих культурних дипломатій, який справді Україну виведе із позиції «просячого» в позицію того, хто продукує. Тому що моя мрія, щоб Україна була рівноправним партнером інших країн Європейського Союзу, Європи, де ми можемо на рівних говорити, і коли ми зможемо продукувати продукти і пропонувати щось Європі, тому що інноваційних продуктів у нас дуже багато, але часто європейці не знають про це.

Чому? Тому що в нас відсутні якісні онлайн-ресурси, які б розповідали англійською мовою про українську культурну креативну сферу. У нас відсутня можливість проведення глобальних шоу-кейзів, ярмарок, де ми можемо запрошувати за кошт свій як держави наших європейських партнерів.

Тому тільки ті організації, які мають можливість за свій кошт поїхати і презентувати себе на європейських ярмарках, відомі європейській спільноті. Але це дуже незначний процент наразі.

А чому ми цим не займаємося, з вашої точки зору?

Це не тільки в нас, загалом, у більшості європейських країн культурна сфера - це дотаційна сфера і вона завжди йде остання в списку, коли ми говоримо про її промоцію. Можливо, виняток становить лише Великобританія, яка справді вивела культуру на економічний рівень, коли майже 8% ВВП становлять культурні і креативні індустрії, які формулюють його.

В Україні теж за статистикою 4% бюджету формулюються саме завдяки культурним креативним індустріям. Тому якщо ми, можливо, виведемо  культуру на економічну термінологію, то я думаю, що культурні і креативні індустрії теж будуть у пріоритеті, коли ми будемо говорити про формулювання нашого бюджету, як це робиться у Великобританії, Німеччині, Франції, де справді культура формулює бюджет країни.

От хочу, щоб ви трошки пофантазували. Без жодних претензій до будь-кого, тому що і ми в Верховній раді, і виконавча влада в Міністерстві культури намагається змінити ситуацію, особливо після революції гідності, з’являються якісь нові пропозиції - от створення культурного фонду - намагаємося підняти кінематограф, але я про інше хочу запитати.

От, припустимо, ви стали міністром культури, і у ваших силах змінити культурну політику в країні. Що б ви робили в першу чергу? Як би ви це змінювали?

Дякую за запитання, ніколи над цим не задумувалася. Напевно, насамперед, я б показала, що культура присутня в усіх галузях життя держави, а креативність це взагалі елемент, я думаю, будь-якого підходу до реформ у країні.

І можливо, я б вивела поняття культурних креативних індустрій як один із лейд-мотивів подальшого реформування української держави в усіх сферах.

Плюс я би запровадила проектний підхід, оскільки наразі я бачу, що дуже важко запроваджувати якісь нові інноваційні проекти, тому що міністерства не можуть співфінансувати спільний продукт, оскільки вирішується, у кого на балансі буде, наприклад, ця інституція або цей проект, хто буде його фінансувати.

Це, може, навіть вже питання не до міністерства, може і до нас як законодавців. Це те, що заважає розвитку?

На мою думку, міністерства теж можуть співпрацювати, вони можуть створювати спільні нетворкингові зустрічі, де буде визначатися, які сфери перетинаються і як вони можуть алокувати кошти для того, щоб вирішити ту чи іншу проблему. Тобто виробити проблемний підхід.

По-друге провести справді базові глобальні дослідження в усіх сферах культурного життя країни: проаналізувати театральне життя, проаналізувати музейну справу і на базі проведеного дослідження визначити стратегію на наступні 5-7 років, тобто, до чого ми хочемо дійти. Ось ми визначили в процесі дослідження, які проблеми в нас є, ми хочемо дійти до того (тобто стратегія на наступні 5-7 років), потім виробити з дедлайнами чіткий план за кожним із напрямів.

І фактично коли буде гарно розроблені стратегія і план з досвіду проектного менеджменту, це 80% виконання проекту, тобто 80% вирішення цих проблем. І тоді ми згідно з планом далі вирішуємо проблему за проблемою у кожній сфері, підключаючи різні міністерства й відомства, які теж готові до діалогу й готові з нами співпрацювати. Тому що соціальна сфера, сфера охорони здоров’я, культурна сфера вони не існують у паралельних реальностях, вони всі на перетині.

Такий підхід мені імпонує, наприклад, у Литві, де вони розуміють: є проблема - які в нас інструменти для її вирішення.

Ну яка проблема, от ви можете навести якийсь приклад, який вони вирішили, і яким чином вони це зробили?

У них була проблема, що молоді люди і діти після школи не мають, де проводити час, тому вони проводять його на вулиці, відповідно, зростає кількість нарко-, алкозалежних, девіантна поведінка. І вони вирішили, ок, давайте створимо простори, де діти й молодь зможуть після школи проводити час.

І щоб це не було нудне проведення часу, вони створили скейт-парки, вони створили безкоштовні школи, де діти можуть займатися музикою, тобто створювати власний музичний бенд і після школи іти і, грубо кажучи, продукувати новий продукт.

Або якщо ти цікавишся образотворчим мистецтвом, ти йдеш і створюєш теж мурал. Відповідно, таким чином потрібно створювати простори для молодих людей, тому що молодь - це наше майбутнє. Якщо вони уже змалку будуть навчені продукувати щось нове, мислити креативно, критично – зараз у нас уже процеси ці відбуваються, так, тобто процеси росту креативного критичного мислення молодого покоління.

Потім робити багато програм для різних вікових категорій, до молоді і дітей підключати також людей похилого віку. Тобто певним чином активізувати громаду, створювати для неї низку послуг і пропозицій і таким чином ми самі не помітимо, як та ж громада буде продукувати новий продукт, яким держава може користуватися. Литва це зробила і, на мою думку, це дуже круто. Але звичайно, як ви вже зазначали, більшість таких інфраструктурних об’єктів були створені за кошти Європейського Союзу, за кошти міста, громади, області й держави.

У нас це теж у процесі децентралізації буде можливим, я надіюся, коли кошти будуть іти з різних напрямів і можна буде створювати справді цікаві інфраструктурні проекти, а потім їх наповнювати певним змістом. І тут культурна сфера і креативна сфера – це якраз ті, які зможуть створювати якісний контент на території держави і продукувати його також назовні.
 

От якщо говорити про культурну сферу, чи можлива співпраця органів місцевого самоврядування з вами і вашим фондом і співфінансування і чи були такі приклади?

Наразі не було, тому що, по-перше, я на посаді лише з 20-го березня і ще жодного проекту поки що не було подано – зараз триває якраз процес подачі заявок на літературний проект до 25 липня, а тільки з вересня почнеться оголошення конкурсу по проектах міжнародної співпраці, тоді я зможу вам сказати, чи були успішні випадки.

Але звернення ідуть з усіх рівнів: звертаються як відділи культури, так і представники місцевих рад не тільки з відділів культури, а й з інших відділів, звертаються громадські організації, комунальні підприємства, державні підприємства. Тобто зацікавлення зараз є на всіх рівнях, і можливо, навіть з державного сектору більше зацікавленості, ніж з неурядового, тому що неурядовий сектор уже поінформований про інші грантові можливості, а для державних, коли вони бачать, що вони є одними з можливих аплікантів, то зацікавленість у них росте. І це великий плюс, з моєї точки зору.

Можливо, цьому також посприяла секторальна децентралізація, в тому числі у сфері культури. Інтерес росте і віра є – це радує. А ми як Національне бюро допоможемо оформити заявку і знайти партнерів.

Ви говорите про інші фонди, які підтримують культурні ініціативи. Які це фонди? Ну от якщо люди мають якусь ідею чи це, як ви сказали, представники недержавних організацій чи органів місцевого самоврядування або просто якісь творчі люди, куди, крім вашого фонду, вони можуть теж звертатися?

Ну по-перше, у нас є представництва різних культурних інституцій країн Європейського Союзу: це інститут Гете, це польський інститут, чеський інститут, французький інститут, не буду перелічувати всі. Загалом всі ці інститути, в тому числі Британської Ради, які пропонують дуже багато можливостей для представників різних креативних індустрій.

Окрема програма східного партнерства «Культура і креативність», яка, на жаль, в цьому році закінчує своє функціонування, але, я впевнена, що в рамках інструменту східного партнерства буде запущений новий механізм, який теж буде передбачати підтримку у сфері культури. Представництва Європейського Союзу теж оголошують конкурси грантів у сфері культури і креативності і в цьому році планується теж проект. Звичайно, можна звертатися і до фондів окремих держав, які не направлені напряму на культуру.

Наприклад, якщо брати Німеччину, то це Фонд Конрада Аденауера, Фрідріха Еберта, Бьоля, в них теж є окремі конкурси суто на культуру і зараз, особливо в контексті децентралізації, секторальної децентралізації, культура є на часі. Тому що культура в себе включає і музейну справу, і бібліотеки, тому дуже багато проектів можна робити на стику: сфера освіти – сфера культури – соціальна сфера.

Звичайно, не слід забувати також про те, що кожна країна має свій власний сайт, найчастіше він англомовний і мовою тієї країни, яка його має. Він представляє всі можливі грантові програми зі співпраці з міжнародними акторами.

Навіть у гуглі забивши Ukraine, Іncorporation with Ukraine, ви можете знайти величезну базу таких фондів, про яку наразі ми не знаємо, але треба займатися пошуковою роботою і бюро її проводить. Ми плануємо створити базу даних online, яка буде показувати не тільки культурні і креативні індустрії України, а й усі грантові можливості для українських організацій за кордоном.

Звичайно, можна звертатися до американських фондів NDI – вони теж дають підтримку і культурним проектам в тому числі. Є європейські мережі, їх близько 28 – наразі які підтримуються «Креативною Європою». Кожна з мереж для своїх членів теж дає підтримку фінансову, наприклад Європейська театральна конвенція, членами якої є два українські театри, які мають можливість долучатися до заходів цієї мережі.

І буквально в усіх сферах культури є окрема мережа, тому на нашому сайті є список цих мереж, можна звертатися і знаходити фінансування через мережі. І наразі також багато українських організацій, фондів дають теж підтримку.

Вона невелика, порівняно з європейськими грантами, але все одно вона може бути чудовим доповненням до європейського гранту для реалізації власного проекту. І сайти Bigidea, Coaching creativity – це унікальні інформаційні ресурси, де ви можете знайти дуже багато грантових можливостей.

Головне шукати, оскільки справді є і дуже велика кількість. Тому я тільки всіх закликаю подаватися, шукати, тому що складно на початку, в процесі легше, а на реалізації взагалі будете отримувати велике задоволення від вашої проектної діяльності.