Еспресо розповість, як на теренах України зароджувалось християнство і які виклики залишились донині
Як вважають дослідники, князь Володимир Святославович охрестив Русь у 988 році, хоча фактично перехід до християнства тривав ще декілька століть. Передувало цій події хрещення знаті та широка популяризація християнства. Оскільки хрещення Русі відбулося ще до поділу церкви на дві основні гілки, то велике значення події надають як католики, так і православні.
Фото: з загально доступних джерел
Попри це Росія, вбачаючи в хрещенні Русі початок власної державності, як завжди прагне привласнити цю подію. І навіть змінює у власних формулюваннях "Русь" на "Росія", пропонуючи таким чином формулювання "Хрещення Росії". За кілька років після указу Ющенка, День хрещення зробили святом і в РФ. З того часу росіяни святкують День хрещення, князю Володимиру звели пам'ятник неподалік Кремля, його відкривали Путін, Медвєдєв, Гундяєв та інші представники російської військово-релігійної верхівки. Російська влада використовує цю дату навіть як спосіб виправдання агресії проти України, вигадуючи для військової інтервенції релігійні мотиви. У "кримській промові" в березні 2014 року Путін згадав, що сам Володимир хрестився в Херсонесі, надаючи анексії півострова сакрального значення.
Українська православна церква московського патріархату День хрещення відзначала в контексті "єдності братських народів". Богослужіння УПЦ МП у Києві очолював керівник РПЦ Кирило, а в перших лавах, поруч із єпископами йшли представники проросійської партії ОПЗЖ – Бойко, Добкін, Новинський та інші. В цій конфесії і досі вшановують російських імператорів і співають у церквах пісні з текстом "звон пливьот па Расії, просипаєтся матушка Русь".
У зв'язку з цим, та й не тільки, українські громади покидають УПЦ МП і переходять до інших конфесій. Особливо активними ці переходи стали після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року.
Після здобуття Україною незалежності, переходи релігійних громад від проросійської конфесії розпочались одразу. Так у 1992 році була створена Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), до якої долучалися парафії з УПЦ МП та Української автокефальної православної церкви. Вони прагнули долучитися до становлення єдиної помісної православної церкви в Україні.
У період 1992-2018 р.р. відбулося понад 70 переходів з УПЦ МП до УПЦ КП. Деякі переходи супроводжувалися конфліктами, захопленнями храмів, кримінальними справами та судовими процесами. Найактивніше парафії переходили після Революції гідності (23 у 2014 році та 22 у 2015-му).
Починаючи з грудня 2018 року, громади переходили від московського патріархату вже до новоствореної Православної церкви України (об'єднані УПЦ КП і УАПЦ). Поштовхом до масової зміни релігійної юрисдикції став Об'єднавчий собор, коли ПЦУ надали Томос. У січні 2019 року від московського патріархату до ПЦУ перейшли 152 парафії, у лютому 234, а в березні ще 93 громади.
Новим мотивом для переходів стало повномасштабне вторгнення російських загарбників у лютому 2022 року. За даними, опублікованими на сайті Релігійно-інформаційної служби України, найактивніше переходи здійснювались у квітні-червні 2022-го. За ці три місяці ПЦУ поповнилась 473-а церковними громадами.
Лідером в Україні за кількістю переходів за 7 останніх років (з 1 січня 2016 р.) є Хмельницька область. Тут московський патріархат покинула 321 громада. Особливо масово парафіяни почали покидати проросійську конфесію після побиття в храмі УПЦ МП українського військового.
Крім того, як розповів в коментарі для Еспресо священник ПЦУ Роман Грищук, ситуація в регіоні часто залежить від того, хто саме очолює там осередок УПЦ МП.
"На Хмельниччині чи не найбільше переходів, бо там був єпископом Антоній Фіалко. Він освятився в київському патріархаті, але потім повернувся до московської церкви. Він, до слова, ніколи не був ідейним фанатом Москви, просто пристосуванцем, який шукав вигоду. Тому не породив прибічників Росії, які є на Буковині", – каже отець Грищук.
У Чернівецькій області, де живе і служить отець Роман, ситуація з переходами – гірша. УПЦ МП тут покинули лише 34 громади, а проросійська пропаганда дала свої рясні плоди.
"На Буковині був період, що в усіх храмах малювали ікони на честь царської сім'ї. Також були цілі храми, присвячені царській сім'ї, хоч Буковина навіть ніколи не належала до Російської імперії. Відбувались хресні ходи з Чернівців до цього храму в день царської сім'ї. Те, що вони зараз нібито повикидали ікони російського царя з храму – це також чергова і формальна гібридна акція, яка покликана, щоб залишитись тут і продовжувати бути рупором Кремля", – переконаний священник.
Друге місце в Україні посідає Волинь, де релігійну юрисдикцію за цей період покинули 207 парафій. Майже сотня громад перейшла на Рівненщині. У відсотковому відношенні найбільше переходів у Львівській та Івано-Франківській областях. Найгірша ситуація на Закарпатті.
"Там зовсім не переходять до ПЦУ. При тому є більше тисячі парафій і понад сотня монастирів. Вони зростили підпорядкування московському патірахату з єдністю у Христі. Для них порушити цю єдність з Москвою, це все одно, що зрадити Христа. Такі збочені думки є від безграмотності, і від сектантського мислення, але саме таке мислення втовкмачувалось останні кількадесят років", – пояснює Роман Грищук.
У центральних регіонах України статистика переходів доволі висока. Так у Житомирській області московський патріархат покинули 154 громади (22,4%), у Вінницькій перейшли 189 громад (20%), а на Київщині – 194 парафії, що складає майже 30%. Водночас у самому Києві конфесійну приналежність змінили лише 7 громад.
"Парафіяни московського патріархату мають Онуфрія за святого. Це виглядає, як абсолютна довіра своєму кумиру, ідолу, незалежно від того, правий він чи ні. І слухати жодних аргументів ці люди не хочуть", – каже духівник.
Священник наголошує, що чіткіша позиція держави щодо Києво-печерської лаври могла би змінити ситуацію.
Фото: reuters
Крім столиці, мало переходів також у Сумській (9 парафій) та Кіровоградській (14 громад) областях.
В статистику зі зрозумілих причин не внесена тимчасово окупована територія, де здійснювати переходи фактично нереально. У східних областях УПЦ МП покинуло небагато громад. Однак, скажімо, в Дніпропетровській області московський патріархат покинули 19 парафій, у Харківській 7.
Про проблеми на Харківщині розповідав для Еспресо Юрій Чорноморець, релігієзнавець і доктор філософських наук, який крім того був снайпером ЗСУ. Він каже, що Православна церква України не готова до масових переходів громад, адже в ПЦУ навіть немає достатньо підготовлених священників, а це є реальною проблемою, особливо для східних областей.
"Ось мої снайпери стоять в Харківській області, а з регіону в Росію вже втекло 18 священників московського патріархату. Храми відкриті, люди кажуть "дайте нам 18 священників і ми перейдемо до ПЦУ. Але хто тут погодиться до нас їздити?", – пояснює релігієзнавець.
Як він вважає, основним завданням ПЦУ є швидко підготувати дуже велику кількість духівників. Тоді до них перейшли би набагато більше парафій.
"Ставиться певна планка. Але де взяти стільки людей, якщо вони говорять, що священика треба готувати мінімум 4 роки. А потім та людина, яка стала священником, не має більше жодної професії. Що вона буде робити і чим заробляти на життя? Краще взяти зразу освічених людей у себе серед мирян, запитати, хто з них готовий послужити Богові, проведіть тримісячні курси і все. Переходів мало, бо уявімо, що громада перейшла, а потім священик раз в місяць приїжджає", – зазначає релігієзнавець і радить звернути увагу на досвід католицької церкви, в якій свого часу були так звані робітники-священники, які з усіма працювали п'ять днів на тиждень, а потім в неділю служили.
У південних областях України московський патріархат покинули усього два десятки парафій.Але варто пам'ятати, що значна частина цього регіону окупована російськими загарбниками.
Найбільше – 10 громад, покинули УПЦ МП на Одещині. Втім це лише 1,6% від загальної кількості парафій московського патріархату, який тут продовжують відвідувати навіть після обстрілів храмів російськими ракетами.
"Ніякий підірваний ракетою Спасо-Преображенський собор у Одесі не вплине на ситуацію. У них на зараз є лише бажання уникнути відповідальності з одного боку і прислужитися окупанту з другого боку. Коли розриваються ракети у храмах, вони кажуть "на все воля Божья". У них настільки велике бажання відбілити РФ і Кирила, що заради цього готові очорнити самого Бога", – каже Роман Грищук.
Він пояснює, що реакція духовенства УПЦ МП, якою відповідальність за ракетний удар перекладають на Всевишнього з релігійної точки зору фактично є спробою очорнити Бога.
"Якщо воля Бога – Бог цього хотів. А якщо Бог хотів, то Бог злий. І, чесно кажучи, якби я не знав правильного православ'я, то мабуть би волів відійти від церкви, ніж мати справу такими з неадекватами. Монахи, які розповідають про те, що ракетні удари є Божою волею, спонукають людей просто відійти від православ'я. Адже всі прекрасно розуміють, що ракета вилетіла не з неба, не з хмари, не з ангельського гарнізону, а саме з російського корабля. Заперечуючи очевидні речі, вони перемикають вину за натискання кнопки на Бога", – підсумував священник.