Це, кажуть, був чи не перший раз, коли на Донбасі виник ''проросійський'' мітинг.
Відтоді російську карту Ахметов і його колеги з кримінального руху розігрували у своєму регіоні активно.
Страшні смерті, фізичне знищення цілих міст, де безроздільно володарювали та насаджували бренд Росії ахметівці, прийшли пізніше.
Минуло з моменту російського наступу дев'ять років, з початку повномасштабної агресії скоро буде два роки. Я почав воювати у травні 2014-го, воюю і зараз.
Ахметов залишається безперечним бізнесменом номер один в Україні, безперешкодно користується активами, відібраними колись насиллям і шахрайством.
Читайте також: З ОПЗЖ у місцевих радах — та ж історія, що і з забороною ФСБ у рясах
Йому ще немає 60, він у прекрасній фізичній формі; у військо, щоб спокутувати свою вину бодай частково, він не йде, віддає на ЗСУ якусь малу частку, володіє палацами у Європі, на вартість яких можна було побудувати кілька заводів з виробництва дронів. Заводів, яких у нас держава не побудувала ще жодного, натомість у Росії вони ростуть, як гриби.
Колесніков, в принципі, теж не бідує і не переймається.
Я уже 20 років пишу про Ахметова, міняється лише історія у мене, а не у нього.
Але я не забуду. Не проходить і кілька днів, коли я про нього та його подібних не згадаю.
Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.