Чому потрібна термінова ревізія мобілізації

Чого ми досягли у 2025 році

2025-й цілком можна вважати роком унікальних українських досягнень. Російська окупаційна армія, попри величезні зусилля та значні втрати, не досягає відчутних результатів на полі бою. Очевидно, що саме це принесло певні зміни у сприйняття російсько-української війни президентською адміністрацією в США, де вже навіть розмірковують над передачею Києву далекобійних ракет Tomahawk. У вересні пішли в Україну перші пакети допомоги, профінансовані країнами НАТО .

крилата ракета "Tomahawk", фото: gettyimages

У НАТО та ЄС остаточно й офіційно визнають передові позиції українських технологій на багатьох "інноваційних ділянках". Зокрема, європейський проєкт створення "стіни дронів" спиратиметься саме на українські зенітні безпілотні перехоплювачі, що вироблятимуться у Великій Британії.

     Навіть у подіях війни з початком осені можна знайти більше позитивних змін. Наприклад, на відміну від воєнного літа, коли українські атаки й спецоперації реалізовувалися переважно з використанням дронів, восени стало набагато більше застосовуватися саме ракети. Це суттєво збільшує потенціал, зокрема, в ураженні підприємств ОПК РФ. Продовжується й сточування російської економіки. Часткове знеструмлення російського Бєлгорода після ракетного удару по об'єктах енергетичної інфраструктури може вважатися одним із "поворотних досягнень", що можуть мати вплив на майбутній результат війни – на додачу до того, що у серпні українські дрони вивели з експлуатації майже чверть нафтопереробки ворога.     

     І все ж, усі згадані важливі для української нації події не є запорукою стабільності фронту. І тим більше, не надають підстав для переконливого оптимізму в разі продовження війни й у 2026 році – поки немає жодних ознак для цього.  Бо ж фронт це насамперед люди. І як би сухо не звучала конструкція "людський ресурс", сьогодні це для нас це одна з найболючіших проблем і одне з найважливіших рішень. 

Як змінюється ситуація з кадровим забезпеченням ЗСУ

Військові та прискіпливі експерти одноголосно констатують: ситуація на фронті вкрай складна, насамперед через довготривалу виснаженість та дуже серйозну нестачу воїнів у підрозділах на лінії бойового зіткнення (ЛБЗ). Це явище поступово набирає обертів, негатив поглиблюється на тлі відкритих за час повномасштабного вторгнення понад 200 тисяч справ за самовільне залишення частини (СЗЧ) і більше 50 тисяч справ за дезертирство, примусової "бусифікації" переважно робітників та селян, а також масових зловживань, на кшталт непокараних прокурорів з інвалідністю. Якщо  у 2022 році було зареєстровано менше 7 тисяч проваджень, то у 2023 році їх було вже понад 17 тисяч, у 2024-му – понад 67 тисяч, а за сім місяців 2025 року уже зареєстровано понад 110 тисяч проваджень. Понад 15 тисячам "ухилянтів" повідомили про підозру, а за дезертирство у 1248 провадженнях повідомлено про підозру.

Український солдат в окопі на передовій, фото: gettyimages

Екс-нардеп, а нині військовослужбовець Ігор Луценко досить слушно зауважував влітку: "107 тисяч СЗЧ тільки за пів року. Приблизно як армія Іспанії. На друге півріччя очікуємо армію Італії. А на 2026 рік? За моїми відчуттями, на фронті реально воює тисяч 400, тож до 2027 року втече саме така цифра". 

Туга та справедливістю, або що не так з соціальним фактором при мобілізації

Отже, з одного боку, кожен третій армієць Сил оборони є "ухилянтом", з іншого, немає рішення як саме можна посилити фронт. Розкол у суспільстві поглиблюється через відчуття саме несправедливої мобілізації. Наприклад, наприкінці вересня 2025 року командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький зазначив, що мобілізація стосується переважно небагатих людей. "Кого зараз в першу чергу гребуть? Села, невеликі населені пункти. Навіть в містах ніхто ж не цікавиться великими мережами спортзалів. Усі цікавляться автовокзалами, електричками і так далі. Місцями, де люди із сіл, із області приїжджають на роботу в обласні центри", – зазначив військовий. До слів Білецького про спортзали варто було б додати ще про ресторани і коштовні бутіки, а також про сотні тисяч дітей, яких заможні батьки ховають вдома. Цілком слушною є й згадка Білецького про забагато заброньованих "людей дивовижних категорій, які не мають жодного стосунку ані до критичної інфраструктури, ані до громадського транспорту, ані до військово-промислового комплексу". 

співробітники ТЦК перевіряють документи під час патрулювання, Харків, фото: gettyimages

Коли за таких умов міністр оборони України Денис Шмигаль заявляє, що "рівень мобілізації в Україні за останні 12 місяців є абсолютно стабільним і має тенденцію до зростання", і що "ми мобілізуємо всю необхідну кількість особового складу, щоб покрити всі наші втрати і сформувати невеликі резерви" , це означає, що глава оборонного відомства або не розуміє рівня проблеми, або просто відсторонюється від проблеми.

Насправді ж є усі підстави казати про те, що проблема у поточному році набуває стратегічного масштабу та може негативно вплинути не перебіг війни. 

Можливо, більша сегментація військових структур на якийсь період може допомогти покращити і зміцнити саму побудову Сил оборони, надати більше вибору рекрутам і більше маневру командному складу. А жорсткіші вимоги та більші бонуси здатні посилити мотивацію. Як колись Василь Маргелов зцементував повітряно-десантні війська СРСР у 50-х роках ХХ століття, так само й нинішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський намагається знайти якусь "особливу парадигму" у створенні Штурмових військ. Але і клонування елітних військових структур, як то Десантно-штурмових військ чи Сил безпілотних систем, не зможе розв’язати стратегічного завдання - посилення мобілізаційного резерву ЗСУ. 

Як вирішити проблеми мобілізації та зміцнити "людський фактор"

Ця сфера потребує хоч і виважених, проте дуже швидких рішень. Довготривалий дрейф недосконалої системи мобілізації може призвести до незворотних негативних наслідків. Цілком очевидно, що фундаментом удосконалення системи та створення умов для посилення мобілізаційного резерву ЗСУ мають бути запровадження більш радикальних та одночасно збалансованих механізмів відповідальності. Забезпечення рівних умов – ось єдиний шлях до цементування суспільства. 

Передусім, необхідно створити єдині правила ротації військових на ЛБЗ та забезпечити таку ротацію. Покласти відповідальність за проведення ротацій на командирів корпусів, окремих бригад, полків, батальйонів.

А ще потрібні рішучі кроки від чинної влади, які здатні змінити ситуацію щодо мобілізації. Багато з них не є цілком новими, але їх системне запровадження та неухильне дотримання здатне змінити ситуацію. 

Перше. Рішуче подолати корупцію в органах, дотичних до проведення мобілізації – жорсткими покараннями, яких суспільство, на жаль, практично не бачить. Таке існування нерівних умов у суспільстві створює недовіру до влади та демотивацію щодо мобілізації і захисту держави. Майно корупціонерів, осіб, які незаконно збагачуються, конфісковувати, а гроші від його реалізації спрямовувати на закупівлю зброї для Сил оборони. Всі мають зрозуміти, що громадяни України перебувають у рівних умовах щодо мобілізації та виконання конституційного обов’язку щодо захисту держави.     

Друге. Для зменшення можливостей корупційних проявів та зловживань в царині мобілізації необхідно використовувати пошук через єдиний електронний реєстр громадян – у частині обліку усіх, без винятку, чоловіків, визначення придатності кожного громадянина до служби, а також порядку його мобілізації в Сили оборони. Це забезпечить прозорість та суспільну рівність, а також полегшить контроль за ухилянтами від мобілізації. При цьому необхідною мірою видається організація рейдів у такі місця як ресторани, ТРЦ, спортивні зали. 

Третє. Унеможливити появу та впровадження будь-якого варіанту "економічного бронювання". Варто позбавити такого права усі структури, що не мають прямого стосунку до забезпечення обороноздатності. Крім того, скасувати бронювання для організацій, що фінансуються за іноземні, в тому числі грантові кошти як елементу несправедливості. Зокрема, позбавити такого права міжнародні організації. 

Четверте. Розширити можливості командирів військових частин, починаючи від окремих батальйонів і вище щодо дозволу рекрутингу без участі ТЦК. Продовжуючи нарощення рекрутингу під відомі "бренди" корпусів, бригад та окремих полків і батальйонів,  передбачити їх трансформацію у дивізії. Передбачити трансформацію бригад Територіальної оборони у механізовані – шляхом поступового нарощування озброєнь. При цьому командири визначених бригад мають отримати усю повноту прийняття рішень щодо усіх підпорядкованих підрозділів. 

Український солдат в окопі на передовій, фото: gettyimages

П’яте. Удосконалити механізм переведення військовослужбовців з однієї військової частини в іншу – за умов отримання погодження, тобто отримання запиту на переведення в іншу частину. Нині військові нерідко свідчать, що для такого переведення, наприклад, із ЗСУ в НГУ, доводиться йти у СЗЧ.

Шосте. Розробити та оперативно впровадити дієву програму для усіх держслужбовців, придатних до служби за віком та станом здоров’я, щодо їх мобілізації, проходження служби та участі у бойових діях – з послідовною програмною ротацією через 12 місяців. Реально проводити процес мобілізації держслужбовців, при цьому державний апарат має бути скороченим удвічі- втричі. Також паралельно має бути запущена програма заміни щонайменше 50% чоловіків усього державного апарату віком 27 – 45 років (саме такі вікові категорії військові вважають найбільш ефективними на війні) на жінок, ветеранів війни, пенсіонерів, інвалідів. В усіх Силах оборони держави упродовж 6 – 8 місяців провести заміни на тилових посадах (стройова частина, кадри, логісти, юристи, фінансисти) чоловіків на жінок – одночасно має бути введена заборона щодо призначення чоловіків 25 – 60 років на тилові посади. Особливо важливим було б розробити та прийняти Закон України, яким було б заборонено з 1 січня 2027 року перебувати на державній службі чоловікам, які не проходили військову службу. 

Сьоме. Підвищити рівень грошового забезпечення військових, яке не може бути нижчим, ніж у інших державних установах. Сьогодні, як відомо, середня зарплата в державних органах та установах набагато вище грошового забезпечення військовослужбовців (часом перевищує 50 тисяч гривень проти 22 – 25 тисяч у військовослужбовців). Також варто розширити можливості для рекрутингу добровольців за рахунок фінансового заохочення підписання контракту (наприклад, на рівні 5 тисяч євро) через створення спеціального Рекрутингового фонду, який може наповнюватися внесками великого бізнесу (не з державного бюджету та донатами іноземних держав). При цьому, визначену та вказану премію варто поступово виплатити також всім мобілізованим раніше військовослужбовцям, однак, за принципом їх реального виконання завдань на ЛБЗ. Крім того, важливим було б удосконалення та запровадження додаткового соціального пакету при укладанні контрактів (особливо у частині отримання сертифікатів на житло та забезпечення пільгових умов отримання освіти для військовослужбовців та одного з членів їх сімей). 

Восьме. Необхідно оголосити проведення загальної військової підготовки усіх, без винятку, громадян держави – з 18 років. Йдеться про підготовку саме до війни, участь в бойових діях та захисті держави, що має включати також медичну підготовку, опанування індивідуальної (стрілецької) зброї та штатної зброї взводу (гранатомети, кулемети). Це завдання матиме величезне психологічне значення - через відчуття долучення усіх громадян, усього суспільства, до найважливішої справи – захисту Батьківщини. 

Дев’яте. Удосконалити системну роботу щодо залучення до війська громадян України, які проживають за кордоном, в тому числі передбачити відкриту оферту для громадян, які незаконно перетнули кордон. При цьому, на час після закінчення війни впровадити систему відповідальності без терміну давності – ймовірно, це можуть бути високі штрафи. Крім того, необхідно припинити практику надання дозволів допризовникам віком 18–22 роки виїзд за кордон. Держава у окремих випадках має отримати право позбавляти особу українського громадянства, в тому числі й конфіскації майна.

Десяте. Перейти до поступової ліквідації ТЦК – через переведення комунікації відповідного підрозділу Міноборони України з військово зобов'язаними у Дію із запровадженням електронних повісток. Медкомісії мають бути районними – без права прийняття рішень. Рішення мають прийматися військово-медичною комісією шляхом розгляду надісланих електронних медичних документів - без позначення ПІБ військовозобов'язаних.

Одинадцяте. Удосконалити системну роботу щодо залучення до війська іноземців, - як через систему рекрутингу, так і через іноземні приватні військові компанії. У стислі терміни забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових документів щодо створення та функціонування в Україні вітчизняних приватних військових компаній, які дозволять швидко залучити підготовлених до війни іноземців для служби в Силах оборони України – на фінансових засадах. Крім того, цей закон має стимулювати великий бізнес закуповувати вітчизняні системи озброєнь, зокрема ППО для захисту власних виробничих потужностей. Передбачити забезпечення відповідної логістики (винагороди для посередників та забезпечення транспортними послугами представників іноземних держав), у окремих випадках – забезпечення відрядження представників рекрутингової системи держави. 

Безумовно, всі ці кроки є непростими в реалізації, болючими для рейтингів влади та неможливими без належної політичної волі. Але варіантів у нас небагато. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.