
Напад на Україну — найбільша помилка Путіна, - голова МЗС Польщі Радослав Сікорський
Терпіння Сполучених Штатів не безмежне, і оскільки Путін тягне час та йде на ескалацію, вже найближчими тижнями політика США може змінитися — адже Вашингтон усвідомить, що саме очільник Кремля не зацікавлений у мирі
Терпіння Сполучених Штатів не безмежне, і оскільки Путін тягне час та йде на ескалацію, вже найближчими тижнями політика США може змінитися — адже Вашингтон усвідомить, що саме очільник Кремля не зацікавлений у мирі.
Про це міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив в інтерв’ю іноземним редакціям польського суспільного мовника TVP, зокрема і Slawa.tv.
Від початку повномасштабної війни ви як волонтер возили позашляховики для українського війська. Ви розумієте, як виглядає цей біль, кров і сльози матерів українських хлопців, які ховають своїх дітей, що загинули на фронті. 8 квітня відбувся найбільший похорон за весь час війни українських дітей, які були вбиті російською ракетою в Кривому Розі. Що ми можемо зробити разом, аби зупинити Путіна і відновити безпеку в Європі?
Смерть цих українських цивільних — дуже болісна, але не марна, адже вона показує всьому світу і, сподіваюся, переконає президента США, що Україна беззастережно прийняла припинення вогню, а Росія продовжує вбивати мирних жителів. Таким чином, це створює ситуацію етичної та політичної ясності — хто прагне миру, а хто — війни.
З моїх розмов із високопосадовцями адміністрації США випливає, що терпіння Сполучених Штатів не є безмежним. Оскільки Путін затягує час і загострює ситуацію, то, ймовірно, вже протягом найближчих тижнів США змінять свою політику. Адже у Вашингтоні дедалі більше усвідомлюють те, що більшість із нас уже знає: саме Путін не хоче миру.
Поки Польща планує витрачати 5% свого ВВП на оборону в рамках НАТО, американські війська виходять з Яшьонки. НАТО перестає виглядати як безпечний формат.
Я б це не пов’язував. Те, що хаб у Яшьонці, через який проходить майже вся допомога для України, перейде під контроль НАТО — а отже, і Сполучених Штатів, хоча й у трохи меншій пропорції, ніж національна підтримка з боку США — було відомо вже багато місяців. І ці військові залишаються в Польщі. Тут не варто шукати жодного прихованого підтексту. Це було одне з рішень саміту НАТО у Вашингтоні минулого року, і якраз воно не свідчить про зміни в американській політиці.
Утім, Дональд Трамп говорить різне про майбутнє НАТО, про залежність безпекової ситуації від відсотків ВВП на оборону. Зокрема, ми чули це в контексті країн Балтії. Тож у той час, як НАТО перестає бути до кінця безпечним форматом, яка може бути його альтернатива для Європи? І чи може її основою стати «коаліція охочих»?
Те, що балтійські держави говорили про загрозу з боку Путіна, але при цьому не витрачали 2% ВВП на оборону — дійсно було розходженням між словами та діями. І коли президент Трамп під час своєї першої каденції наполягав на виконанні домовленостей десятирічної давності з саміту в Уельсі про 2% ВВП на оборону — на мою думку, він мав рацію. Бо коли президенти Обама чи Буш говорили про це чемно — ніхто їх не слухав.
На минулому тижні під час зустрічі міністрів я озвучив підрахунки: у порівнянні з часами першої каденції Дональда Трампа зараз неамериканські союзники в НАТО витрачають на 98% більше (на оборону — ред.) щороку, ніж раніше. Тобто це спрацювало.
І це добре. Але ми все ще не там, де мали б бути. Бо 2% — це хороший мінімальний рівень у мирний час.
Зараз іде війна, російська військова машина нарощує потужності. На мою думку, наразі реалістичніше витрачати значно більше, ніж 3% ВВП на оборону — і прифронтові країни так і роблять. Якби ми витрачали 3,5%, то оборонний бюджет усього НАТО сягав би 2 трильйонів доларів на рік.
При цьому російський бюджет є значно меншим. Путін навіть колись казав, що Радянський Союз розпався, бо надмірно інвестував в оборону, і що він цього точно не допустить. Але він саме це і робить.
У випадку, якщо криза американського лідерства поглибиться, яка модель безпеки може стати альтернативною для Європи?
Це слушне запитання, але не так в контексті американського лідерства, як розподілу американських ресурсів. Бо черговий президент Сполучених Штатів — а ще Обама почав говорити про «поворот» у бік Азії — каже про те, що найважливішим питанням для США є змагання за першість із Китаєм. А Сполучені Штати не здатні вести дві війни одночасно.
Отже, Європа має враховувати, що може виникнути ситуація, у якій США не будуть здатні прийти їй на допомогу. Тому потрібен другий «страховий поліс» — європейський. Тут існує розбіжність в поглядах між нинішнім урядом та опозицією, яка каже, мовляв, — тільки Сполучені Штати, не будуймо європейської системи оборони.
І я вважаю, що зміцнення як європейських держав, так і створення потенціалу самого Європейського Союзу для операцій нижчого рівня було б корисним, а не шкідливим.
Україна своєю героїчною боротьбою з Росією демонструє свою відданість європейським цінностям. Напавши на Україну, Путін зробив найбільшу помилку у своїй кар’єрі — й люди навколо нього вже це розуміють, просто бояться йому про це сказати. Бо так і буває з диктатурами. Ще рік-два — і Росія справді відчує наслідки цього безпрецедентного марнування людських життів і ресурсів країни.
- Актуальне
- Важливе













