Панічні атаки, ранкова тривожність і Содом на щодень - 5 книг про те, як подолати страх

Клаус Бернхардт. Забудьте про панічні атаки. Нова методика подолання страху, тривоги й паніки. – BookChef, 2025

"Страхи загалом - зокрема й панічні атаки - це насамперед абсолютно правильна й здорова реакція нашого організму, - нагадує автор цієї книжки. - Адже страх має лише одну функцію - нас захищати. Наприклад, якщо прямо перед вами з кущів вискочить голодний лев, ваш організм миттєво викине адреналін, серце почне прискорено битися, і ви за кілька мілісекунд вирішите, чи хочете ви битися, чого я не радив би у випадку з левом, або ж ліпше втечете. Це абсолютно нормальна й необхідна реакція, яка забезпечує наше виживання". Проте у своїй книжці "Забудьте про панічні атаки" Клаус Бернхардт вважає, що більшість із сучасних видів терапії вже давно застаріла й на сьогодні не має обґрунтування з нейронаукового погляду. Невже не треба тікати від лева, спитаєте ви? Насправді автор пропонує абсолютно новий тип терапії з урахуванням особливостей роботи нашого мозку, що допомагають упоратися з тривогою та панікою. "Більшість усіх травм, неврозів, фобій і тривожних розладів можна повністю подолати менш ніж за 10 сеансів", - переконаний автор, керівник Інституту сучасної психотерапії, що в Берліні, експерт із питань тривоги. Свою терапію, яка зарекомендувала себе напрочуд дієвою і приносить позитивні результати та полегшення тисячам пацієнтів, він розробив на основі новітніх нейродосліджень. У ній Клаус Бернхардт використовує роботу нашого мозку, що дає змогу повернути пацієнтів із тривогою та панікою до нормального життя вже за кілька тижнів. Зокрема, його методика, викладена в книзі, допоможе: припинити відчувати страх, коли немає реальної загрози; позбутися фонової тривоги та тривожних станів; забути про панічні атаки й насолоджуватися спокійним життям. Наскільки це, звичайно, можливо за теперішніх наших умов.

Деніел Ґоулман, Кері Чернісc. Оптимум. Як емоційний інтелект сприяє стабільній продуктивності. – К.: Наш Формат, 2025

Як нагадують автори цієї книжки, тривожність і висока продуктивність гальмують одна одну: коли одна з них на підйомі, друга різко знижується. Звісно, це не дуже страшно, проте,  у стані нервової напруги наша здатність мислити звужується і продуктивність падає. Адже у пікові моменти гострої емоційної реакції мозок фіксує увагу на тому, що сприймає як загрозу, а не на нашій потребі зробити заплановане. Ми втрачаємо здатність гнучко реагувати на обставини, покладаючись на добре завчені методи, які не конче оптимальні в цій конкретній ситуації. Що ж робити? У будь-якому разі з книжкою "Оптимум" Деніела Ґоулмана й Кері Чернісcа ознайомитися точно доведеться. Ця книжка ґрунтується на дослідженнях, де сотні людей описували внутрішній механізм того, як створюють собі продуктивний день. Тим часом автори показують, як розвиток емоційного інтелекту стає ключем до здорової продуктивності, кращої комунікації та емпатичного лідерства, сприяє ефективності команд та інноваційним проривам, збільшує адаптивність і гнучкість людей та організацій у стресових ситуаціях. "Мозок зберігає "життєву мудрість" - усю сукупність набутого за життя досвіду - у глибинах системи нейронних зв’язків, - зауважують автори. - Ці глибоко заховані нейронні ланцюжки сполучені з острівцевою часткою - частиною кори головного мозку, яка вимірює наші тілесні відчуття. Ці нейронні ланцюжки і є тим внутрішнім голосом, який, за словами Джобса, "вже знає, ким ви хочете стати насправді". Утім, вони не мають жодного сполучення з верхніми шарами кори головного мозку, яка формує думки за допомогою слів". Тож пошук потрібних слів - і зокрема у цій книжці, - без сумніву, допоможе, якщо ви розбудовуєте компанію із сучасною корпоративною культурою або й просто прагнете бути якісно продуктивнішим на роботі й удома.

Ганна Улюра. 366: Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2025

Страх видатися некультурною людиною іноді подвигає на несусвітні речі. Наприклад, запам’ятовувати дату битви на річці Калка й день хрещення Олени Теліги, щоб козирнути в пристойному товаристві. Наша освіта, як писав одеський класик, це взагалі лотерея. Ми глибокодумно вирікаємо за столом, що Сервантес був рабом на галерах, і дружини нас поважають. Іноді навіть боготворять і наливають зайву чарку. Але все це не для сучасного суспільства, де набагато важливіше відрізняти Раяна Гослінга від Раяна Рейнольдса, аніж сипати цитатами з "Києво-Печерського патерика". Загалом практика видавання таких літературних дайджестів доволі поширена. Принаймні десь поблизу такий календар вже неодноразово видавав Дмітрій Биков, де все було прив’язано до дат і ювілеїв, тепер ось і в нас вийшло. Принаймні в "Книжці на щодень, щоб справляти враження культурної людини" Ганни Улюри нам забезпечена місцева розповідь про 366 книжок на 366 днів - від "80 днів навколо світу" Жуля Верна до "120 днів Содому, або Школа розпусти" Альфонса де Сада з майже таким самими цифрами всередині. "Четверо заможних літніх розпусників усамітнюються в середньовічному замку разом із дружинами (вони одружені з дочками один одного) і чотирма відомими бандершами, - дізнаємося ми "застільні" подробиці. - Там само – численний почет їхніх секс-іграшок, сорок два сексуальні раби. Чотири місяці - з листопада до березня - вони розказують і вислуховують історії найбільш збочених сексуальних насолод та найбільш витончених катувань Дещо з почутого одразу застосовують на практиці. Варто сказати, що кількість секс-рабів обох статей у цей час різко зменшується, до кінця книжки жоден не доживе. Байки, які стимулюють розпусників до дій, розповідають чотири старі проститутки  - а їм є що розказати. Всього описано шістсот видів збочень. Така собі вкрай екстравагантна енциклопедія не-дай-боже-сексу". Втім, розповісти дружині за столом, щоб справити враження культурної людини, мабуть, згодиться.

Коллін Гувер. Усі твої досконалості. – К.: РМ, 2025

Уже на самому початку цього роману головна героїня намагається подолати свій страх. Чи вдасться це їй? "Я підходжу до квартири Ітана й ввічливо кахикаю, - розповідає вона. – Хлопець розвертається, і я жестом вказую на двері, щоб дати зрозуміти, що мені потрібно пройти повз нього. Він відходить і пропускає мене, а я намагаюся не дивитися йому в очі. Копирсаюся в сумочці в пошуку ключів. А коли нарешті знаходжу їх, цей тип підвалює до мене й впирається рукою у двері. - Ви збираєтеся туди зайти? Я здіймаю на нього очі, переводячи погляд на двері квартири Ітана. Чому він запитує? Серце починає калатати від думки, що я стою в коридорі наодинці з незнайомцем, який питає, чи збираюся я відчинити двері порожньої квартири. Чи знає він, що Ітана немає вдома? Що я сама? Я нервово ковтаю й намагаюся приховати страх".

Хай там як, але "Усі твої досконалості" Колін Гувер – це історія, героям якої, крім подолання страху, доведеться боротися з іншими проблемами. Адже це роман про пару на межі розлучення. Майбутнє цього подружжя залежить від здатності попри все дотриматися обіцянок, даних у минулому. Чи може яскраве кохання з досконалим початком тривати все життя між двома недосконалими людьми? Адже шлюб Квінн і Ґрема тому й опинився під загрозою, бо вони мовчали роками, а тепер щось роздирає їх ізсередини. Утім, хто знає, можливо, відверта розмова тільки підштовхне їхні стосунки до краю. Утім, боятися цього їм навряд чи варто.

Курбан Сеїд. Алі і Ніно. – Х.: Фоліо, 2025

Страх, позбавленню якого присвячена наша добірка, призвів до того, що автор цього роману був змушений сховатися за псевдонімом. Щобільше, видана німецькою мовою на території Третього Рейху в 1937 році, книжка має зо три власних автори. Тобто досі не визначилися із тим, хто ж її написав, сховавшись за псевдонімом Курбан Сеїд - чи то азербайджанець, і тоді це перлина азербайджанської літератури, а чи грузин, і в такому випадку всі лаври належать Грузії, чи взагалі баронеса Эрен-фельс фон Бодмерсхоф, і це вже світова сенсація, успіх і розвінчання всіх таємниць на нобелівському рівні. Хай там як, але для читача, загартованого на мексикансько-турецьких телесеріалах, історія, що трапилася на межі ХІХ-ХХ століть в Баку, знов-таки, між азербайджанцем і грузинкою, тобто мусульманином і християнкою, чи пак азійцем і європейкою, не буде аж такою дивною в контексті людських доль, почуттів і стосунків. Натомість глянути, в яких умовах усе це відбувалося і за яких суспільно-політичних обставин часу і місця – в азербайджанській столиці, дагестанському аулі чи навіть перському гаремі, еміграції та в бою – на це буде не шкода вечірньої години на читання. Але, знов-таки,  справа не в екзотичному тексті про феєричні пригоди в контексті "дружби народів", а в актуальності самої книжки. А вона вже на самому початку змушує замислитися над дуже болючими для нас проблемами. Насамперед – над національною ідентичністю, бо в цьому романі навіть малолітні герої знають, чиїх батьків вони діти. І на закид учителя про те, що певною мірою й вони відповідальні за те, чи буде "наша країна належати до прогресивної Європи чи до реакційної Азії", відповідають в дусі аж ніяк не Миколи Хвильового, що ратував за Азійський Ренесанс, закликаючи хоч і геть від Москви, але назустріч не менш імперській Європі, а в стилі "гарячого Панька", чи пак Пантелеймона Куліша, який писав, що "ми повернулися в Україну, кращої за яку для українця нема".