Зеленський, особистий Pink Floyd і Ґіллан Христос Суперстар - 5 книг про те, як стати лідером

Саймон Шустер. Шоумен. У вирі вторгнення, яке шокувало світ і зробило з Володимира Зеленського лідера. – К.: Чорна гора, 2025

Мабуть, того Зеленського, про якого пише автор у першій половині своєї книги, вже не існує. Скоріш за все, він давно переродився у того, хто веде переговори із президентами США, свариться із європейськими міністрами та віддає накази генералам та полковникам і несе відповідальність за тисячі життів. Змінились й українці - ті, хто голосував за нього 2019 року і ті, хто виступав проти. Ті з них, хто підтримують Володимира Зеленського, вважатимуть цю книгу занадто критичною, а ті хто проти нього – компліментарною. Саме тому ця книга варта уваги. У будь-якому разі, автор старався - у 2019 році записував інтерв’ю із Володимиром Зеленським, щоб зрозуміти його передвиборчу стратегію, їздив до зони бойових дій у 2021 році разом із президентом, після початку повномасштабного вторгнення провів майже рік із командою Зеленського та написав "Шоумена" у президентському бункері. Загалом "Шоумен" Саймона Шустера – це не просто біографія Володимира Зеленського. Це книга про дитинство у Кривому Розі, КВК, російський шоубізнес, антисемітизм та ментальну прірву, що розділяє Україну та Росію. Ця книга дає певне розуміння того, як Зеленський співіснував із російськими наративом про Україну та про нього самого. По суті, це фактично перша – відсторонена, наскільки це взагалі можливо – спроба описати саме особистість Зеленського, яка, без сумніву, зіграла ключову роль у подіях 2022 року і продовжує її грати зараз. "У політиці трапляються хвилини тріумфу, - нагадує автор, - однак реакція, яку Зеленський звик отримувати від натовпу на виступах, від солдатів, що їх він їздив розважати на передову, від журналістів, які запрошували коміка на ранкові шоу обговорювати його фільми, - ніщо з цього не супроводжуватиме Зеленського на президентській посаді. У його житті от-от значно поменшає веселощів і значно побільшає складнощів. Він більше не буде кінозіркою. Хоч би як Зеленський опирався метаморфозам, ця робота рано чи пізно оберне його на того, кого він, за його твердженням, зневажає: політичного діяча".

Ієн Ґіллан, Девід Коен. Автобіографія вокаліста Deep Purple. – К.: Наш Формат, 2024

Разом із сьогоднішнім фільмом про "Led Zeppelin" ця книжка про соліста культового гурту 1970-х вкладається в зоряний літопис тієї легендарної доби. Втім, в "Автобіографії вокаліста Deep Purple" Ієна Ґіллана й Девіда Коена музикант ділиться не вигладженою оповіддю, а чесною історією про нестримну творчість і легковажність, чвари і насильство, фанаток і гульбища, наркотики й алкоголь, славу і її ціну. І так воно було насправді, нехай навіть багатьом фанатам Ґіллан близький лише арією Спасителя в рок-опері "Ісус Христос Суперстар". Утім, "біблійних" пригод у житті героя книжки вистачало, і мова не лише про зрадників, заздрісників чи відвертих ворогів. "Одного дня, коли ми будемо в турне, я нападу на Ієна Ґіллана в темному провулку, - згадує автор слова гітариста гурту Річі Блекмора. - Він кремезніший за мене і, гадаю, б'ється краще, тож доведеться прихопити пару друзів". А потім хитрувато додав: "Буде темно, і він не знатиме, що то я!". Я волію думати, що він просто драматизував, хоча все було вельми серйозно в той період, коли я повернувся до гурту у 1992 році". Тож ця книжка – запрошення за лаштунки життя Ієна Ґіллана і культового гурту. Ми з перших уст довідаємось, як 1970 року "Deep Purple" увірвалися на рок-сцену з "Black Night" і найпродаванішим альбомом "Deep Purple in Rock", а за кілька років ледь не розпалися назавжди. Ґіллан як автор не шкодує дотепів і драматизму, щоб відверто розповісти про виснажливі гастролі, випробування популярністю, сольну кар’єру, період у "Black Sabbath" і возз’єднання з "Deep Purple". Він у подробицях розкриває, як з’явився хіт "Smoke on the Water", і навіть розповідає про виступ у Києві й шашлики в Запоріжжі.

Нік Мейсон. Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd. – К.: Лабораторія, 2025

Автор цієї книжки не був лідером серед своїх друзів-музикантів, але його історія - перший випадок, коли учасник гурту написав не автобіографію, а спогади про власний досвід життя в групі. До того ж "Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd" Ніка Мейсона - вичерпна історія одного з найвидатніших гуртів світу від учасника-засновника й барабанщика зіркової команди. Видання містить нові, ніколи раніше не публіковані фотографії гурту як на сцені, так і за лаштунками концертів, а також охоплює увесь життєвий шлях "Pink Floyd" - від моменту заснування і психоделічної ери під керівництвом Сіда Барретта наприкінці 1960-х до запеклих розколів у 1980-х і наших днів. На початку, звісно, мова про те, як після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, "Pink Floyd" випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: альбом "The Dark Side of the Moon" (1973) тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів. Далі альбом "Wish you were here" (1975) досягнув культового статусу, а "The Wall" (1979) взагалі став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію. Таким чином, його книжка - це не просто історія гурту, який став музичною легендою. Це емоційна сповідь з перших вуст - шлях музичного мистецтва крізь безповоротні втрати, нові релізи і розколи, до впливу на успіх цифрових технологій і соціальних мереж. І незайве нагадування про те, що майже всі зірки того часу були не просто виконавцями, а творчими особистостями, що й вплинуло на художню вартість їхніх музичних проєктів. "Паралельно до комерційного буяння вибухову активність проявляла сфера освіти, - згадує автор. - Найбільшу роль відіграли художні заклади освіти, які випускали не тільки прекрасних дизайнерів і фотографів, а й ціле покоління талановитих рок-музикантів, серед яких Рей Девіс, Кіт Річардз, Джон Леннон і Піт Таунсенд".

Девід Марке. Мова лідерства. Як побудувати дієву комунікацію в команді. – К.: Наш Формат, 2025

"Ми не могли вплинути на графік, завдання, підвищення, технічні вимоги, - згадує автор цієї книжки. - Але могли вплинути на те, як ми говоримо одне з одним, на слова, які вживаємо, й насамперед - на моє мовлення. Зрештою, що таке лідерство, якщо не мова? Щойно я змінив тон, яким промовляв до команди, вони також змінили свій і щодо мене, і щодо одне одного. Зміна мовлення змінила культуру. А зміна культури вплинула на наші результати". Адже справді, мало хто замислюється над тим, що наша мова на роботі може стати прямою перешкодою для досягнення цілей, блокувати креативне мислення, посилювати стрес і невизначеність. А отже - призводити до плинності кадрів та руйнувати репутацію організації. Натомість у своїй книжці "Мова лідерства" Девід Марке - колишній капітан ВМС США та автор бестселера "Розверніть корабель" - пропонує менеджерам і лідерам наступний крок у розвитку їхніх компаній: підвищити спроможність колективу через ефективне спілкування. Розбираючи напружені ситуації у внутрішніх комунікаціях, автор показує, як навіть невеликі зміни в мовленні можуть сприяти великим змінам у робочій атмосфері та результатах команди. Також автор розкриває набір принципів та інструментів, які надихають людей брати на себе ініціативу, розв’язувати проблеми самостійно і діяти без постійних вказівок. Завдяки практичним порадам із книжки ви досить швидко побудуєте в команді якісно кращий рівень довіри та відповідальності, станете тим лідером, за яким хочеться йти. "У середовищі, де рішення ухвалюють на вертикалі "верх-низ", - нагадує автор, - заохочення інших висловлювати власну думку або навіть спонукати до дій висловами на зразок "Не соромтеся змінити курс" узагалі не працює. Лідери вживають такі фрази, щоб заспокоїти власне сумління. А якщо все полетить шкереберть, то можна буде перекласти вину на решту - мовляв, вони нічого не сказали, хоча я просив. Проте лідерство — це про полегшення життя інших, а не про звинувачення. Лідерство - це про важку відповідальність за те, як наші дії і слова впливають на інших".

Інна Мірошниченко. Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення. – К.: Stretovych, 2025

У такому випадку лідерство – це рішучість і терпіння, про які мова в книжці Інни Мірошниченко "Ми знайдемо свого Марселя". Тобто лідерське уміння поєднувати різні ролі й мати відповідальну соціальну місію, знаходити час для всього, що є твоїм пріоритетом, - це не міф, а правильно вибудована особиста стратегія. У книзі успішна адвокатка, мама чотирьох дітей та активна громадська діячка, що займається правозахистом дітей-сиріт, ділиться відвертою історією свого шляху. Від побудови кар’єри й стосунків (з чоловіком, батьками і самою собою) до власного досвіду материнства й усиновлення. Останнє, звичайно, найважливіше. "Всі ми знаємо, що умови дитбудинків та інтернатів часто роблять з дітей звірів, - нагадує авторка. - А якщо до потрапляння туди дитина зростала в родині, де щодо неї чинили насилля, то вона, імовірно, так само робитиме зі слабшими й молодшими. Так працює дитяча психіка - вона виправдовує те, що було з дитиною. Мозок каже: "Це норма. Так можна. Так треба робити". Таким чином, авторка книжки вважає своєю життєвою місією розповідати суспільству, як живуть діти-сироти й чому в Україні не має бути дитячих будинків. Ви дізнаєтеся про те, як відбувається процес усиновлення й прийняття дитини в сім’ю: від конкретних переліків документів і практичних порад — до непростих, але врешті щасливих історій Марселя та Ангеліни.