П’ять копійок про російські гроші для Януковича

Проте, з кожним днем виявлялось, що насправді ніхто і нічого Миколі Яновичу не обіцяв.

Ні знижок.

Ні кредитів.

Зрештою, перед іноземними журналістами це визнав і сам прем’єр: обіцянки не було…

Звичайно варто було б поцікавитись у Миколи Яновича, а що ж то було? Проте цікавіше інше, а звідки взялася впевненість, що Росія може надавати великі кредити, а тим паче знижки на газ?

Справді, здавалося б велика країна, з валовим внутрішнім продуктом щонайменше в вдесятеро більшим за український, чому б не допомогти сусіду? Більше того, порівняно з Україною Росія на перший погляд виглядає заможнішою, краще керованою та успішною. Її президента Володимира Путіна журнал Forbes визнає найвпливовішим політиком світу, що вселяє радість в серця росіян та численних русофілів по всьому світу.

Здавалося б вибудувана на старих радянських традиціях система управління дозволяє Путіну робити все що заманеться, проте насправді все не так весело.

Російській Федерації зараз зовсім не з руки влаштовувати аукціон небаченої щедрості…

Чому?

Тому що у великої країни відповідні проблеми.

Економіка не росте. І це незважаючи на те, що ціни на нафту вже тривалий час тримаються на безпрецедентно високому рівні понад $100 за барель. Росія отримує надприбутки, здавалося у країні повинен бути економічний бум, але його і близько немає.

Більше того, щойно у вересні російський уряд прийняв рішення в наступні 3 роки скоротити видатки бюджету на 5%, або на $71 млрд. Приблизно таку суму Росія тратить в рік на оборону, але цих видатків ніхто не торкнеться.

Окрім того, російський уряд конфіскував у росіян заощадження з накопичувальної пенсійної системи. І при цьому, на відміну від України, ніхто з росіянами не радився і пенсійну реформу не обговорював. Ба, більше того, сам Путін каже, що насправді уряд не конфіскував у росіян їх заощадження, а просто взяв покористуватися. На певний час, бо виявляється треба реалізовувати інвестиційні проекти, будувати залізниці і взагалі, ви ж розумієте, гроші повинні працювати. На державу. А те, що це не її гроші, це великої ваги не має…

Але це квіточки, якщо хтось думає, що «Газпром» дере шкіру тільки з українських споживачів, то глибоко помиляється. Росія крок за кроком рухається до так званих рівнодоходних цін: ціна на зовнішніх ринках і всередині країни повинна бути однакова. Більше того, керівництво «Газпрому» вже поставило питання про перехід на авансові платежі за газ не тільки для України, але й для пересічних росіян. І можна не сумніватися, що це буде зроблено.

Навіть швидше ніж щодо України.

Картина загалом невесела, а тут ще й Захід домовився з Іраном про зняття санкцій, а значить, що іранська нафта без перешкод піде на ринок, а це, в свою чергу, означає, що ціни повинні піти вниз. І якщо українські експерти доволі обережно оцінюють перспективу падіння ціни, то російські говорять, що зростання поставок нафти на світовий ринок на 2-3% (а це Іран зробить елементарно), може призвести до обвалу цін на чорне золото на 20-30%.

Це означає, що у Росії відразу починаються величезні проблеми з бюджетом, який, між іншим, наполовину формується саме за рахунок доходів від експорту нафти. Звичайно він у 10 разів більший за український, десь під півтрильйона  доларів, але відповідно і дірка у ньому буде більша за українську…

Окрім того, не варто забувати, що якщо в Україні 14,7 мільйона пенсіонерів і це створює колосальне навантаження на економіку, то у Росії трудящих на заслуженому відпочинку трішки більше.

А саме 40 мільйонів. Більше того, вже почало виходити на пенсію численне покоління народжених у другій половині 1950-х років, а на підході народжені в 60-х.

На цьому тлі трохи по іншому виглядає проблема мігрантів у Росії – це наслідок реального дефіциту робочої сили. Інакше кажучи, працювати нема кому. Звичайно, в толерантній, європейській країні, це не проблема, але якщо ви маєте справу з посттоталітарною автократією, яка носиться з ідеями про світове панування, то можна не сумніватись, що проблеми будуть.

Вони вже є.

Погроми в Бірюльово це квіточки, а гасло «хватит кормить Кавказ», через кілька років може видатись ультратолерантним.

І от виникає питання, якщо при надвисоких цінах на нафту у Росії стагнація, конфіскують пенсійні заощадження, ріжуть видатки бюджету, росіяни вкрай невдоволені і вже знайшли винних у своїх негараздах (зокрема кавказців та мігрантів з Середньої Азії), то як можна розраховувати, що хтось візьме на утримання український уряд?

Можливо комусь буде дуже прикро, але росіяни не зможуть вирішити фінансові проблеми українців.

На жаль, маючи колосальні доходи, вони не можуть вирішити навіть свої...