Донецькі регіонали почали воювати з Добкіним та Кернесом

Негативна реакція Банкової на так званий харківський з’їзд первинних осередків Партії регіонів лише підтвердила той факт, що правляча владна вертикаль тріщить по всіх швах. Лідер парламентської фракції «регіоналів» Олександр Єфремов заявив, що пропозиції, які домінували на цьому заході, не обговорювалися у фракції, а є точкою зору «окремих депутатів». Перш за все мова велася про ідею федералізації України, яка домінувала на з’їзді в Харкові. Представник президента в Верховній Раді Юрій Мірошниченко взагалі констатував: «Трагічні наслідки федералізації ми можемо спостерігати на прикладах Київської Русі в XII-XIII століттях і козацької держави в ХVII столітті. Тільки унітарна форма державного устрою дозволить Україні зберегти надбання багатьох поколінь попередників і забезпечить розвиток громадянського суспільства».

Остаточно стало зрозуміло, що Банкова не організовувала і не контролювала харківський з’їзд, коли губернатор Донеччини – базової для Партії регіонів області – Андрій Шишацький визнав, що в цьому заході взяли участь за власної ініціативи лише близько 30 представників від Донецької області, але ні місцева влада, ні обласна партійна організація «регіоналів», якою він віднедавна керує, не збираються створювати структури ВГС «Український фронт», який було проголошено в Харкові. Він сказав, що на Донеччині і так достатньо сил, які «бажають дестабілізувати політичну ситуацію в регіоні». Як приклад Шишацький назвав багатолюдні протестні події в Маріуполі, де на місцевому Євромайдані засвітився своєю активністю громадянин США Люберецький, який раніше «організовував врадієвську ходу». В той же час третього лютого Новоазовська райрада приймає рішення звернутися до Верховної Ради з вимогою закріплення в Конституції України федеративного статусу країни. Тому один із впливових донецьких «регіоналів» на правах анонімності дав Еспресо.TV більш різку оцінку ситуації: «Ми ще розберемося з цими нашими 30 відщепенцями, які навіть не розуміють, на чий млин вони ллють воду. А якщо розуміють, то такі як вони – ще більша загроза, ніж якісь так напівміфічні вояжери-бандерівці».

Цікаво, що саме в півмільйонному Маріуполі найбільш поширена ідея місцевого федералізму. Вже не перший рік маріупольці вимагають від влади і своїх представників у Верховній Раді активізувати питання про відокремлення від Донецької області та створення такої собі автономної республіки Приазовський край. Сепаратистський пік активності в Маріуполі припав на два останні роки, коли в місті на базових підприємствах відбулися масові скорочення робочих місць і були зафіксовані сплески найбільших за останні роки викидів шкідливих продуктів промвиробництва в атмосферу, які поставили місто на межу екологічної катастрофи. Нещодавно профспілка підприємців Приазов’я подала в Маріупольську міськраду на розгляд економічний план розвитку міста на 2014-2020 роки, кінцевою метою якого якраз і є «визнання Маріуполя містом республіканського значення з формуванням автономної республіки Приазовський край». На думку підприємців, реалізація даної ідеї призведе до «незалежності від Донецька», дозволить «формувати власний бюджет» та створить «привабливі для інвесторів умови».  

Донецька влада прекрасно розуміє, що втеча Маріуполя в автономне плавання призведе до втрати більш ніж третини обласного бюджету. Тому будь який федералізм – чи то харківський політичний, закинутий кремлівськими ідеологами, чи то місцевий соціально-економічний – для неї згубний. Як згубний він нині і для всіє вертикалі влади Партії регіонів.

Колись ключова ідея федералізму зникла з лексикону «регіоналів» відразу, як тільки Янукович став президентом. Тому є декілька причин. По-перше, після внесення відповідних змін до Конституції центральна влада втрачала б абсолютний контроль над фінансами в регіонах і перетворилася б із благодійника-розповсюдника на банального прохача. По-друге, повністю нівелювалася б політична роль центру з подальшими «трагічними наслідками федералізму» для країни, про які заявив Юрій Мірошниченко. По-третє, були б фактично закриті всі державні соціальні програми, в результаті чого, в першу чергу, постраждали мешканці Донецької та Луганської областей, а діюча влада змушена була б визнати, що їхній рідний Донбас – повністю дотаційний регіон, який вже давно не «годує всю Україну». Лише за перше півріччя минулого року Донеччина отримала з держбюджету на 9,25 млрд. грн. більше, ніж туди внесла. В нинішньому році тільки на потреби вуглепрому в основному дві базові галузеві області – Донецька та Луганська – отримають з держбюджету досі небувалі 16,5 млрд. грн.

Втрата міфу про Донбас-годівничку – це найбільша ідеологічна втрата Банкової і всієї Партії регіонів, перш за все, перед власним виборцем. А тому, влада, щоб вгамувати власних федералістів, як це їй не важко, змушена буде відкривати свій другий фронт.