Луценко забув, хто його посадив?

Все почалося, як і належить, під час весняного збудження в природі. В квітні 2005 року один з найближчих соратників Рината Ахметова, голова Донецької облради Борис Колесников був затриманий органами прокуратури. Причиною послужила не політична справа про сепаратизм, фігурантом якої він проходив, а факт кримінального здирництва, який нібито мав місце з боку Колесникова.

Йшлося про акції універмагу «Білий лебідь», яким володіла родина Пенчуків. Кримінальну справу було порушено за свідченнями сина потерпілого Бориса Пенчука.

За його словами, коли головою донецької облради став Колесников, його процвітаюче підприємство було поставлено «під моніторинг», щоб потім перехопити контроль над ним. Потім на сім'ю Пенчуків нібито почали тиснути, щоб вони продали акції за мізерну ціну. «Ми ... зловили людей на чорному потоці неоподатковуваних грошей. Ця справа буде глибше, ніж здається», - багатообіцяюче заявляв міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Оскільки всім було відомо про давню дружбу Колесникова і Ахметова, натяк зрозуміла вся країна.

Колесникова протримали в СІЗО чотири місяці. Партія регіонів весь цей час заявляла про політичні репресії, а Луценко не втомлювався повторювати: «Не вішайте політичні ярлики на явно бандитську справу».

Ринат Ахметов від гріха подалі переїхав до Монако, а Юрій Віталійович увійшов у смак. 16 серпня 2005-го співробітники міліції і прокуратури Донецької області провели обшук у готельному комплексі «Люкс» у Донецьку, що є резиденцією Ахметова. Обшук проводився в рамках розслідування кримінальної справи про ухилення від сплати податків і зловживання службовим становищем.

Під час обшуку у будинку готелю були використані бронетранспортер і бійці спецпідрозділу «Беркут».

Так би й жили «закохані» в сварці, але, як подейкують, у справу втрутився Петро Порошенко. До речі, саме Петра Олексійовича Борис Колесников у повний голос називав головним замовником і організатором своєї «посадки». Після відвідин Порошенком «політичного вигнанця» в Монако Ахметов повернувся до країни, Колесникова звільнили з СІЗО, а от Пенчука спочатку змусили публічно заявити, що до Колесникова немає жодних претензій. Але це не допомогло і 2008 року, коли Луценко ще обіймав посаду глави МВС, Пенчук був засуджений за наклеп на Колесникова до 8 років ув'язнення з конфіскацією майна, з яких Пенчук відсидів 19 місяців, після чого був частково виправданий і звільнений умовно-достроково.

Однак Борис Вікторович образу не забув і, як кажуть злі язики, почав домагатися покарання кривдника. Вийшло не відразу. 26 грудня 2010 року Генпрокуратура заарештувала Юрія Віталійовича за звинуваченням у розтраті державних коштів в особливо великих розмірах. Після проведеного слідства, в лютому 2012 року його було визнано винним та засуджено на 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Здавалося б, любов зникла назавжди, але не так сталося, як гадалося. З новою силою пристрасть спалахнула на прийомі на честь інавгурації нового президента, де любовну пару Рината Леонідовича та Юрія Віталійовича застукали разом.

З вуст Луценка буквально сьогодні вранці прозвучало зізнання у палких почуттях донецькому олігархові: «На днях їду в Донбас. Перед цим кілька слів. Антипутінська коаліція має складатися так само, як і антигітлерівська. Черчілль вкрай точно це сформулював: проти Гітлера вступлю в союз хоч з дияволом. Вступив. Переміг фашизм. І проголосив Хрестовий похід проти комунізму.

Якщо ми керуємося не первинними емоціями, то мусимо брати в союзники Української Реконкісти не тільки вчорашніх беркутів і альфівців. Але й потужних олігархів Сходу, яким вигідна незалежна Україна. Для Ахметова, як і для Коломойського, бізнесу в Малоросійській губернії Росії - нема. Тому вони - українські економічні націоналісти і є нашими попутчиками в цій антикремлівській війні.

Але це не означає, що питання демонополізації хтось забув. Знаю, що європейська Україна неможлива без ліквідації всевладдя феодалів-олігархів з сотнями тисяч кріпосних і приватними арміями. Все буде. Але після перемоги у війні».

Повернення ніжних почуттів пояснюються просто. Ходять чутки, що Ринат Леонідович серйозно розглядає можливість інвестицій в кондитерско-політичний проект «Солідарність», на чолі списку якого, дуже ймовірно, буде Юрій Луценко. А натомість націонал-демократ Луценко «відмаже» Ахметова від причетності до сепаратистів і терористів, вселяючи суспільству думку, що без Ахметова «розрулити» ситуацію в Донбасі не вийде ніяк.

Така вона – чиста любов у політиків.