Як курдське питання підірве Близький Схід

Так, певні риси схожості є - на тлі політичної нестабільності, терористичної війни, використовуючи слабкість центральної влади, окремий регіон заявляє про готовність до референдуму щодо незалежності. Але на тому схожість закінчується. Бо ніяка зовнішня сила не спонукає курдів Іраку до референдуму пише "Ділова столиця". 

І взагалі, незалежність Курдистану стала лише справою часу, відколи курди Іраку отримали широку автономію після падіння режиму Саддама Хусейна. Так, влада зробила це під тиском США, які в такий спосіб віддячували курдам за підтримку під час вторгнення в Ірак. Але також це можна сприймати як відплату курдам за геноцид, якому піддав їх режим Хусейна.

З моменту отримання автономії курди активно розвивали власні збройні сили - пешмерга - і саме вони захистили Курдистан від бойовиків-джихадистів, від яких тікали урядові війська. Швидко розвивається й економіка Іракського Курдистану. Не в останню чергу завдяки старим і розвіданим останнім часом родовищам нафти й газу. І нарешті, в курдської незалежності з'явилася зовнішня підтримка - з боку Ізраїлю і, як не дивно, Туреччини. Бен'ямін Нетаньяху відкрито заявив про підтримку курдської незалежності як противаги ісламістам. Про те саме говорять в Туреччині - краще вже мати на своїх кордонах курдів, ніж "Ісламську державу Іраку і Леванту". Так раптово вчорашні непримиримі вороги перетворюються ледь не на союзників. Якщо тут і можна провести аналогію з українськими подіями, то швидше порівнявши позицію Ізраїлю і Туреччини щодо незалежності Курдистану з позицією Польщі та країн Прибалтики щодо євроінтеграції України. Їм просто тоскно бачити поблизу своїх кордонів привиди СРСР. 

Втім, не лише сунніти-джихадисти лякають сусідів. Навіть якщо припустити, що під проводом Ірану Ірак відіб'є сунітських бойовиків але перетвориться на чергову ісламську фундаменталістську країну, це навряд чи потішить світ. Симптоматично, щоіракські християни, які втекли від бойовиків ІДІЛ, отримали прихисток саме в Курдистані. Не тільки тому, що курдська армія виявилася готовою захищати своє населення, але й тому, що курди дотепер виявляли доволі велику віротерпимість. А це рідкісний дар на Близькому Сході. Якщо ж на території Іраку утвердиться справжній ісламський режим на кшталт іранського чи пакистанського - а це цілком ймовірно, адже йдеться також про шиїтську країну - християнам там стане так само незатишно. Тобто, це ще одна категорія населення, яка буде вітати незалежність Курдистану.  

Втім, іракським курдам на шляху до незалежності доведеться долати неабиякий опір з боку міжнародної спільноти. Бо поява ще однієї країни на карті світу завжди провокує нові напруги - яких в цьому регіоні і так цілком достатньо. Курдистан може стати противагою ісламістським режимам на Близькому Сході, але при цьому ще одним гравцем на ринку вуглеводнів. До того ж варто нагадати, що курди доволі компактно проживають на територіях, які належать різним країнам - Ірану, Сирії, Туреччині. І можна не сумніватися в тому, що Іракський Курдистан стане тільки першою ластівкою, за якою "підтягнуться" інші курди, яким захочеться возз'єднання з незалежними братами, прихопивши з собою частини території сусідніх країн.

Таким чином, незалежність Курдистану,  попри фактор історичної справедливості щодо цього віками гнаного народу, це і чергова міна під і без того зовсім не стабільний регіон.