Ваня Вовк проти Вови Путіна

Ми познайомились з Іваном давно, у 1992 році, на тренінгу, який проводила міжнародна організація «Інтерньюз». Серед його організаторів та учасників були Олена Фроляк, ведуча ICTV, Олександр Ткаченко, генеральний директор "1+1", і багато інших відомих сьогодні менеджерів та журналістів. А на цьому фото, яким на "Інтері" доводили таємний зв'язок між мною та Вовком, я ще з вусами. Це перший день запуску СТБ 2 червня 1997 року. Крайній зліва – Ігор Соколовський, зараз відомий кінопродюсер, а праворуч від мене – Сашко Семирядченко, керівник відділу спецпроектів ICTV. Така собі злочинна група :)

Я подзвонив до Івана і запитав: чому це "Інтер" до тебе небайдужий? Іван відповів: "А тому, що з перших днів війни я покинув телебачення і почав допомагати фронту, а мій зять сам пішов добровольцем. Тому, що частоти, які є державними, не повинні даруватися, як у минулі часи, невідомим засновникам з офшорів, як це є у "Інтера", тому, що коли я був з однієї сторони барикад на Майдані, "Інтер" та його власники Льовочкін і Перший російський канал були з іншої сторони. Врешті-решт це тест на чесність наших судів. Ми ж позивалися не проти "Інтера", а проти Нацради, яка повинна оголосити конкурс, а не продовжувати сфальшовану інтерівську ліцензію. Дивно, що "Інтер" так боїться взяти участь у звичайному чесному конкурсі".

Складно не погодитися з Іваном. Приємно інше, що Льовочкін, Путін, "Інтер" та вся їхня братія так бояться Ваню Вовка, що витрачають тисячі гривень на відрядження та ефірний час, щоб у чомусь його звинуватити. Це означає, що Революція гідності пройшла недаремно, що українець Корнійчук, він же Корней Чуковський, передбачливо називав всіх цих переляканих хазяїв "Інтера" таракашечками. І Ваня Вовк їх обов’язково переможе.