Венесуельський Янукович. Чому диктаторам не можна давати шанс

"Потрібно було потерпіти ще кілька місяців і провести законні президентські вибори". "Навіщо потрібно було порушувати угоду між президентом і опозицією, коли в ній були прописані терміни позачергових президентських виборів?".

Ці судження нерідко можна почути і від російських пропагандистів, і від українських прихильників Партії Регіонів, коли мова йде про Майдан. Майдан все зіпсував! Він перервав нормальний розвиток українських демократичних процесів! Якщо вам так не подобався Янукович, чому ви не дали йому чесний бій?

Тому що не було б ніякого чесного бою. Якби українці відрізнялися російським довготерпінням, Янукович і сьогодні залишався б президентом України.

А найголовнішою політичною проблемою країни була б дискусія на тему, чи змінить президент Конституцію, щоб балотуватися на третій термін або передасть владу своєму синові Олександру, днями призначеному секретарем РНБО. І ніяка економічна розруха Януковичу не завадила б.

Наочний приклад - нинішня ситуація в Венесуелі. Опозиція перемогла на парламентських виборах в цій країні. В Україні, до речі, опозиція теж перемагала не раз - на момент обрання Януковича президентом у нього не було парламентської більшості. Але хіба йому це завадило узурпувати владу?

Президенту Венесуели Ніколасу Мадуро теж нічого не заважає. Бездарне правління цього пройдисвіта - гідного спадкоємця авантюриста Уго Чавеса - довело країну до повної економічної розрухи. І розруха - це ще дуже м'яке слово для характеристики ситуації, яка склалася в Венесуелі.

Але саме ця розруха і допомагає Мадуро залишатися при владі. Він запроваджує надзвичайний економічний стан, що дозволяє йому ігнорувати парламент. Депутати з цими його указами не погоджуються. Але їх схвалює підконтрольний президенту-авантюристу Верховний суд.

Пам'ятаєте, як Конституційний суд України на догоду Януковичу змінив Основний закон країни за один день? Ото ж бо.

Опозиція намагається боротися із президентом законним шляхом. Було прийнято рішення дати висловитися венесуельцям, провести референдум про довіру президенту. Але вже на першому етапі підготовки до референдуму Мадуро його заблокував. Звинуватив опозицію у фальсифікації підписів. Як знайомо!

Рано чи пізно терпіння венесуельців лусне. Режим Мадуро впаде, сам президент біжить туди ж, куди і Янукович - до Москви (або до Гавани, що, загалом, майже одне й те саме). І звідти буде називати себе "легітимним" і скинутим американським імперіалізмом.

А Путін і Лавров будуть лити крокодилячі сльози за "венесуельською демократією". Але демократія - це коли всі сторони грають за правилами. Не буває демократії, коли один з бюлетенем, а інший - з кийком.

Рано чи пізно бажання позбутися насилля будь-якими засобами пересилює бажання проголосувати. І це та проста істина, яку не можуть зрозуміти диктатори сучасного світу.