Волинська трагедія. Чому полякам не сподобався лист покаяння українців

2 червня духовні, політичні та інтелектуальні лідери українського народу звернулися до поляків із відкритим листом. Напередодні 73-х роковин Волинської трагедії, які відзначають у липні, попросили у Польщі пробачення і пообіцяли забути взаємні кривди, а також закликали не вдаватися до різких і непродуманих декларацій, які можуть зіграти на користь лише спільному ворогові, тобто Кремлю.

Під зверненням підписалися, зокрема, екс-президенти Віктор Ющенко та Леонід Кравчук, патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет, Верховний архиєпископ Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук.

Лист укотре розбурхав дискусію довкола ОУН-УПА, ще раз окреслив проблеми у польсько-українських стосунках і викликав шквал критики.

Прекрасний і мудрий лист

Майже за тиждень український лист отримав відповідь – від лідерів польського духівництва, про що у середу, 8 червня, повідомив католицький портал Deon.pl. Так, архієпископ і митрополит Люблінський Станіслав Будзяк закликав підтримати Україну та прийняти лист із відкритим серцем. 

"З’ясування трагічних подій зоставімо історикам, а ми, християни, повинні йти дорогою поєднання, прийняти протягнуті до нас руки і дивитися у майбутнє, особливо зараз, коли Україна переживає важкі хвилини: війну на сході країни, економічну кризу".

Архієпископ і митрополит Перемисько-Варшавський Євген Попович підкреслив, що убивство невинних людей не має жодного виправдання. 

Тим, що трагічно загинули, ніколи не повернемо життя, заявив владика, а вбивство ніколи не матиме жодного виправдання і сенсу. "Конфлікти розв’язуються по-справжньому тільки у діалозі", сказав Попович.

Заклики до пробачення образ і каяття за провини – не новина, а логічний крок у польсько-українських стосунках, - зазначив у публікації під заголовком "Прекрасний і мудрий лист" письменник і журналіст Gazeta Wyborcza Павел Смоленський.

Він нагадав, що до примирення закликав під час подорожі Україною Іоанн Павло ІІ, про це говорили президенти обох країн, а якщо копнути історію, то в кінці 80-х  у Римі та польській Ясній Гурі про поєднання говорили кардинали Юзеф Глемп і Мирослав Любачівський.

Таку точку зору, однак, підтримують далеко не всі представники польської еліти. Український лист викликав у західних сусідів чимало гніву і роздратування.

Замало перепросин

"Лист розчаровує", - сказала дослідниця Волинської трагедії Ева Сємашко у телепрограмі #dziejesienazywo порталу wp.pl. Польські коментатори стверджують, що українці вибачилися замало і не так, як слід.

Зазначають, що Україна не повинна була вживати сформулювання "Волинська трагедія" замість "геноцид на Волині", по-друге, не мала уникати згадки про ОУН-УПА, а по-третє, дарма прирівняла нападників із жертвами.

"На Волині не стояли напроти один одного поляки й українці. Не було польсько-української війни, була різанина мирного населення, розпусне мордування жінок, дітей і старих (членами, – ред.) УПА", - пише репортажистка і журналістка видання Rzeczpospolita Майя Нарбутт на шпальтах видання Wpolityce.

Історик і публіцист Роберт Юршо обурюється закликом авторів листа визнати самостійність української національної традиції за справедливу і гідну поваги боротьбу за власну державність і незалежність. 

"Нагадаю лишень, що у широкому розумінні "українська національна традиція" - це і згадана ОУН-УПА, і також убивці із СС-Галичина. Їх ми теж повинні визнати?" - пише Юршо на WP.pl.

Спроба затерти минуле

Колишнім президентам Ющенкові і Кравчуку, патріарху Філаретові й іншим підписантам забракувало відваги назвати речі своїми іменами, зате вистачило нахабства спробувати підмінити поняття і спробувати затерти минуле, стверджують польські публіцисти. 

Більше того, у 2003 році польський президент Александр Квасневський назвав події на Волині "геноцидом", а поруч стояв український президент Леонід Кучма, нагадує керівник міжнародного відділу видання Rzeczpospolita Єжи Гачинський. 

Тринадцять років по тому українці повернулися до "безпечного" терміну "трагедія", пише він і додає: "Складно Квасневського назвати ворогом України, бо відіграв важливу роль в переговорах під час Помаранчевої революції, а потім був дуже зацікавлений у тому, щоб Україна йшла в сторону Заходу".

Міхал Дворчик, голова Комісії із поєднання із поляками за кордоном (партія "Право і справедливість"), ствердив у #dziejesienażywo, що лист українських інтелектуалів є поганим передвісником подальшого польсько-українського діалогу. 

"Автори листу, серед яких є політики, однією рукою підписують цей лист, а іншу підносять під час голосування за надання вулицям Києва й інших міст імен осіб, які безпосередньо чи політично несуть відповідальність за геноцид. З одного боку, нас закликають схилити голови над жертвами вибачити один одних, з іншого – прославляємо убивць".

На думку Дворчика, це результат історичної політики, яку просовує очільник українського Інституту національної пам’яті, і неправильно зрозумілої політкоректності, яку практикують польські еліти.

"Дивно, щоб було інакше, оскільки сьогодні в Україні УПА стала засновницьким міфом Української держави, офіційно її (УПА, – ред.) прославляють і надають вулицям та школам імена її провідників", - пише Нарбутт.

Путін і шантаж

Слово, яке часто повторюється у колонках різних коментаторів – "шантаж". Мовляв, Україна лицемірно назвала лист "прощенням" і "поєднанням", а насправді давить на Польщу і шантажує. 

"Неспокій і шантаж, яким резонує лист. Таке моє прочитання звернення до польської влади, щоб із нагоди волинських роковин втрималися від «невиважених політичних декларацій", - стверджує Гачинський.

Саме тому, на думку польських коментаторів, українці витягли кремлівський козир – мовляв, такі декларації зараз принесли би користь спільним ворогам, тобто Росії.

"… так званий етичний мотив цього листа – маска, яка ледь приховує політичний інтерес, що за ним стоїть", - пише Юршо. У щирість намірів українців було би простіше повірити, якби не стан російсько-українських стосунків і якби Україна просто не потребувала підтримки Польщі, стверджує журналіст.

Нарбут стверджує, що українці легковажно поставилися до точки зору поляків на спільну історію, змушуючи обирати між версією Києва та роллю «прислужника ворожої пропаганди.

Трагедія чи геноцид?

У лютому політики правлячої партії "Право і справедливість" склали у сеймі законопроект, який називав би волинські події "геноцидом" і встановлював би День пам’яті мучеництва кресов’ян (мешканців східних кордонів, – ред.) 11 липня. Законопроект курує Міхал Дворчик. Партія Кукіз’15 подала і свій законопроект, який називав би 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду ОУН-УПА і зобов’язав би усі державні інституції вивішувати прапори.

Проект ПіС пройшов поки що лише перше читання, а всередині партії є серйозні розбіжності. Ярослав Качинський нещодавно запропонував компромісний варіант - відзначати День мучеництва кресов’ян 17 вересня – дата, яка "об’єднує усі злочини, скоєні проти поляків на Сході".

Організації, що представляють мешканців східних регіонів Польщі, звернулися до очільника ПіС і президента Анджея Дуди із проханням запровадити два свята: 17 вересня День пам’яті мучеництва кросв’ян, а 11 липня – свято, яке мало би стосунок до волинської трагедії і яке би мало в назві слово "геноцид".