Цей рятівний Донбас. Як Україна захищає Сирію від Путіна

Саміт Європейського Союзу закінчився без визначення загрози запровадження санкцій проти Російської Федерації через події в Сирії. Ще за кілька днів до проведення саміту такого пункту в заключному документі ЄС не було. Він з'явився в проекті документу мало не на тлі берлінської зустрічі керівників Франції, Німеччини, Росії та України.

Як відомо, після переговорів в "нормандському форматі" Франсуа Олланд і Ангела Меркель залишилися, щоб обговорити з Володимиром Путіним ситуацію навколо Алеппо. Путіну не вдалося переконати своїх західних співрозмовників. Після зустрічі з ним і Франсуа Олланд, і Ангела Меркель говорили про військові злочини російського і сирійського режиму. Загроза санкцій повинна була б стати логічним наслідком цього висновку.

Проте, слова про санкції було в останній момент з заключного документу вилучено. Як стверджують західні ЗМІ - через позицію прем'єр-міністра Італії Маттео Ренці. Рим, як відомо, має особливі відносини з Москвою.

Традиції італійської політичного життя, де сильні позиції колишніх комуністів і фашистів - обидві ці сили підтримують політику Путіна - дозволили Кремлю сформувати проросійське лобі, з яким змушені рахуватися в уряді. Крім того, є інтереси італійського бізнесу, відомого своєю корумпованістю - тут теж створюються особливі можливості для Кремля.

Але Ренці не самотній в своєму прагненні зменшити для Путіна покарання за планомірне знищення мирних жителів Сирії. Єдиним фронтом з італійським прем'єром виступають грецький прем'єр, лівий популіст Алексіс Ципрас і угорський прем'єр, правий популіст Віктор Орбан.

Вони діють обережніше, бо ж їхня безвідповідальна політика перетворила Грецію і Угорщину на країни, залежні від допомоги ЄС, тобто від позиції Німеччини і Франції. І, тим не менше, їхніх можливостей вистачає для коригування документів.

Все це - неприємний сюрприз і для Олланда, і для Меркель, і для британського прем'єра Терези Мей, ще однієї прихильниці жорсткої позиції по відношенню до Москви.

На відміну від української кризи, події в Сирії безпосередньо впливають на західну громадську думку і позицію виборців. Німці, британці та французи тут налаштовані куди серйозніше за італійців і греків.

Тому традиційним для Євросоюзу компромісом між жорсткою позицією одних і колабораціонізмом інших стають вже ухвалені рішення. В даному випадку - санкції, які ЄС вже затвердив через Крим і Донбас. На саміті ЄС навіть не обговорювалася можливість їхнього послаблення - хоча раніше такі припущення були і проросійське лобі над цим працювало.

Якщо навіть тільки ці санкції збережуться, у 2017 році російські кампанії не зможуть перекредитуватися. Шлях на західні ринки запозичень буде їм як і раніше закритий. Російській економіці буде завдано удар, від якого вона вже не оговтається. На тлі вичерпання резервів це може стати прелюдією до краху путінського режиму.

Путін це чудово розуміє. Ось чому його дипломати весь цей рік активно працювали над пом'якшенням санкцій. І домоглися певного результату - за допомогою все тих же європейських лобістів інтересів путінського режиму.

Їм завадило Алеппо. Саме зараз санкції, запроваджені за Донбас, стають головним важелем тиску на Росію. І можуть допомогти вирішити як проблеми України, так і проблеми Сирії. А, можливо - якщо удар виявиться руйнівним - і проблеми самої Росії.