В кінематографічних колах активно говорять про так звані народні комедії, тобто історії про простих людей, життя і пригоди яких близькі майже кожному. Для режисерів і особливо продюсерів цей жанр вкрай вигідний, бо обіцяє зібрати в кінотеатрах найбільшу кількість глядачів.
Що, власне, і трапилося з фільмом «DZIDZIO Контрабас». За перший вікенд його подивилося 102 тисячі українців, квитків купили на 7 мільйонів 700 тисяч гривень. Не дивно, що продюсер Сергій Лавренюк одразу похвалився такими цифрами на Facebook, бо для українського кіно - це чудовий результат.
Приміром, "Слуга народу-2" за перші вихідні отримав 5,5 млн гривень. А "Квартал-95" завжди у нас робив найприбутковіші комедії.
Читайте також: 10 фільмів, за які Україна хотіла отримати "Оскар"
Успіх стрічці, думаю, принесла активна реклама та виконавець головної ролі. Михайло Хома, він же Дзідзьо – саме та людина, яких бракує українському кінопроцесу. Він – зірка, а на зірок публіка йде в кінотеатри значно активніше, ніж на просто хороших, але невідомих акторів.
А те, що Дзідзьо – суперовий актор, можна не сумніватися. Навіть найбільшим снобам важко буде це заперечити. Найлютіші кінокритики встигли розхвалити Хому з усіх боків.
Він абсолютно органічний, з природньою українською, жодного пафосу чи фальші від нього не діждетеся. Його персонаж доволі гротескний, але без кривлянь.
Михайло Хома грає крутіше, ніж багато випускників професійних акторських факультетів. Ба більше – нерідко почуєш розмови про те, що в Україні ліпше не вчитися на акторів, бо це лише зіпсує ваші таланти. Як на мене, значно важливіше поєднання здібностей виконавців і вміння режисера їх правильно спрямувати.
Читайте також: Як українські актори знущаються над глядачами. 6 нових фільмів, які можна покритикувати
Постановник стрічки Олег Борщевський, щоправда, вже встиг отримати порцію нарікань від критиків. Мовляв, не так добре знято, як хотілося, і не усі актори грають на рівні Хоми. Мені ж видається, що недоліки таки є, але вони не катастрофічні і «DZIDZIO Контрабас» має усі шанси стати лідером вітчизняного прокату.
Історія ця розповідає про хлопця, який страшенно хоче бути знаменитим співаком. Правда, не все у нього виходить. Герой живе в селі, його мама – у Португалії на заробітках. Вона регулярно шле йому гроші на будівництво хати.
Але Дзідзьо – не якийсь там селюк, він не збирається бути, як усі, тому хата у нього кругла, кривувата, та й навряд колись добудується.
Плани співати на корпоративах і зашибати великі гроші провалюється на першій же спробі, разом із ненароком розбитою машиною крутого чувака. Він роздирає майбутній зірці розцяцькований костюм «від Дольче і Габбани» та ставить перед фактом – віддай гроші на ремонт або помри.
І тут вихід один – зайнятися контрабандою цигарок. Точніше – контрабасом. Власне, основні пригоди з цього і починаються. Багато глядачів, які сиділи поруч зі мною, час від часу зривалися на гомеричний регіт. Щоправда, коли ви любите спокійні, тонкі та інтелектуальні комедії – то сидітимете з кам’яним обличчям.
Це вам не Вуді Аллен і не Монті Пайтон, «DZIDZIO Контрабас» радше можна порівняти з чимось на кшталт «Тупого і ще тупішого». А ще краще – із попередніми міні-фільмами самого Дзідзьо, які на Ютубі збирають мільйони переглядів.
Особисто у мене претензій до стрічки усього кілька. Режисерові Олегові Борщевському не надто добре вдалося попрацювати з виконавицею жіночої ролі. Вона явно програвала своїм колегам і скочувалася до шкільної постановки.
Так само як і прекрасний Олексій Вертинський, який явно цього разу передав куті меду з ексцентричністю. Ну і ще одного героя довелося дублювати – це зробив сам Михайло Хома і трохи промахнувся в артикуляції.
Оптимісти від кіно кажуть, що зараз в Україні починає формуватися клас кінозірок, на яких в майбутньому ходитимуть у кіно, а режисерам не доведеться знімати шоу-бізнесових знаменитостей.
Втім, повторюсь – на прикладі фільму «DZIDZIO Контрабас» можна зробити висновок, що не така ця практика і погана.
Автор: Лєна Чиченіна - арт-оглядач телеканалу Еспресо.