У старому фільмі «Формула кохання» двоє слуг змовлялися проти графа Каліостро. Підступний план виглядав так: «Значить, ти оголошуєш ультиматум, а я заходжу ззаду ...» Те, що відбувається зараз з Росією, схоже на цей сюжет, але з однією поправкою. Ультиматум ніхто не оголошує, обидва опоненти заходять ззаду. Уже зайшли.
І в даному випадку «Іскандерам» зовсім не до сміху, бо двоє - це США і Китай.
Отже, Дональд Трамп і Сі Цзіньпін домовилися про інвестування 43 мільярдів доларів в розробку газових родовищ на Алясці і транспортування їх в Піднебесну. Сума, звичайно, вражає, але є ще один нюанс. Всі ці гроші дає саме Китай.
Читайте також: Китай, Росія та санкції. Як прагматичність Пекіна допомагає Заходу
Причин у такій щедрості дві.
Перша - традиційно китайські інвестиції супроводжуються умовою, що основну частку робіт виконуватимуть саме представники цієї держави з вітчизняної продукції. Піднебесній це дозволить активізувати зростання економіки, забезпечивши свої компанії додатковим навантаженням. Термін реалізації - менше двох років. Наприкінці 2019 року все вже буде працювати.
Друга причина - Китай зацікавлений не тільки в імпорті американського газу в пристойних обсягах, а й потім матиме свій прибуток з проектів, в які інвестував. А значить, останній мега-проект російського «Газпрому» для поставок газу в Піднебесну з гучною назвою «Сила Сибіру» різко втрачає в масштабах. Якщо взагалі буде добудований, там вже зараз є певні проблеми.
А саме цей проект був гордою відповіддю Москви на європейські претензії, бажання скорочувати закупівлі і збільшувати альтернативні поставки. Кремль став у звичну горду позу, мовляв - нехай Європа замерзне, ми будемо поставляти газ до Китаю. Але горда поза погано поєднується з мозолями на ліктях і колінах.
Китай і США поставили хрест на цих планах.
Тим часом Європа від свого бажання диверсифікувати поставки газу відмовлятися не збирається. Плюс, МЗС Польщі вже оголосив про закінчення експертизи проекту «Північний потік 2», який «Газпром» активно просуває при мовчазній, але від цього не менш потужній підтримці Німеччини та Австрії.
Проте, проект суперечить третьому енергетичному пакету Євросоюзу, який підписала в тому числі й Україна. А оскільки «Північний потік 2» повинен пройти по території держав-членів ЄС, монополія скасовується. А без неї проект значно втрачає в прибутковості. І тепер не важливо, куди дивитися «Газпрому». І з Заходу, і зі Сходу посмішки однаково багатообіцяючі. Точніше, вони обіцяють багато нехорошого.
Читайте також: ФСБ, ГРУ та всі збройні підприємства. Російські компанії, які США покарають новими санкціями
Зрозуміло, що Китай, США і Польща, плюс багато інших гравців газового ринку зовсім не ставлять за мету примусити Росію до деокупації Криму і Донбасу. Інтереси України для них взагалі не в пріоритеті. Просто збіглися відразу кілька інтересів у більшості.
Так склалося, що витіснення Росії з ключових газових ринків цікаве дуже багатьом, в першу чергу США. Нічого особистого, просто бізнес, просто ці гроші можна і потрібно направити в інші кишені, інші держави. Це країни Балтії, Польща, Україна і знову ж таки Китай зацікавлені у фінансовому ослабленні РФ. Що неминуче призведе до економічного спаду, військового ослаблення і більше політичної поступливості тих, що «встають з колін».
США, до речі, цілком і повністю підтримує це бажання, звідси і короткі терміни реалізації проекту щодо Аляски. І, що ще дуже важливо, прийняті в серпні нові санкції. Які б'ють не тільки по «Газпрому», а й по будь-якій компанії, яка захоче продати йому продукцію або технологію.
Поки їх активно не включили, але клеми вже прикручені до зап'ясть жертви, а «мозолиста рука головного інженера стискає рубильник», як писали свого часу. Додайте проблеми «Роснефти», яка через відсутність західних кредитів і технологій змушена відмовитися від розробки не тільки арктичних родовищ, але навіть на віджатому в України шельфі в Криму. А чим є російський бюджет без газу? А без газу і нафти?
За фактом ми бачимо розрахований відразу декількома гравцями серйозний проект ослаблення Росії протягом декількох років. Причини різні - хтось думає про свою безпеку, яка поруч із сильною Росією завжди під загрозою, хтось думає про Далекой Схід та Сибір, хтось просто думає на кілька кроків уперед.
В цій ситуації агресія РФ в Україні, окупація Криму та Донбасу служать прекрасним негативним інформаційним тлом. Щепленням від поступок і пропозицій «подружитися». Так що ні про які зняття ключових санкцій, велику угоду та інші плани обміну Донбасу на Крим і санкції не йдеться.
Хоча у такого рішення теж є свої прихильники, в першу чергу так звана стара Європа. Але на іншій чаші вагів Європа молода, США і Китай. Тобто більш серйозна позиція.