Перемовини всіх зі всіма
Перемовини про утворення парламентської коаліції в Німеччині стартували відразу ж після парламентських виборів, що відбулися 24 вересня минулого року. З самого початку очолювані колишнім президентом Європейського парламенту Мартіном Шульцем соціал-демократи категорично заперечували можливість продовження коаліції з християнськими демократами Ангели Меркель, адже 4 роки знаходження в коаліції суттєво знизило підтримку есдеків у суспільстві: виборці просто перестали помічати різницю між право- та лівоцентристами.
Певний час тривали перемовини щодо утворення правоцентриської коаліції у складі блоку ХДС/ХСС Ангели Меркель, ліберальної партії "Вільні демократи" та партії "Зелені". Втім, півторамісячні консультації ні до чого не призвели: надто вже різним було у їх учасників ставлення до міграційних процесів та питань глобальної зміни клімату. Наприкінці листопада переговори остаточно розпалися, і перед Німеччиною постала дилема: або формування нестійкого "уряду меншості" на базі політсили Меркель, або – дочасні вибори.
Після цього очільники соціал-демократів та християнських демократів починають, всупереч більш раннім запевненням, консультації про утворення все-таки "ГроКо" (скорочення від "Гроссе коаліціон"- "Велика коаліція"). Причина такої зміни курсу проста: обидві провідні партії були вкрай не зацікавлені в ще одних виборах, оскільки у вересні кожна з них набрала значно менше голосів, ніж чотири роки тому (а соціал-демократи взагалі продемонстрували найгірший результат за всю повоєнну історію Німеччини).
Еліти обох партій небезпідставно вважали, що результати позачергових виборів можуть бути значно гіршими.
Гроссе коаліціон 2.0.
Консультації проходили відверто важко і довго: численні опоненти у обох таборах намагалися відверто торпедувати процес. Особливо непереливки було Мартіну Шульцу: йому було важко пояснити, чому він категорично відкидав можливість "Великої коаліції" відразу після виборів, а потім несподівано змінив курс на 180 градусів. Наприкінці січня відбувся з’їзд СДПН, на якому помірковане керівництво партії все ж таки змогло переконати більшість есдеків у необхідності створення коаліції.
А вже 7 лютого сторони підписали коаліційну угоду, яка стала неабияким успіхом саме соціал-демократів: однопартійці Мартіна Шульца отримували ключові урядові портфелі – міністра праці, фінансів і закордонних справ – а також суттєве збільшення соціальних видатків.
Баварський християнсько-соціальний союз зміг домогтися встановлення певних обмежень з прийому мігрантів – не більше 220 тисяч на рік, збільшення фінансування безпеки та облаштування зовнішніх кордонів ЄС. ХДС зберіг пост канцлера для свого лідера, а також відстояв пункти щодо бездефіцитного бюджету, продовження жорсткої монетарної політики з метою недопущення інфляції та залишення податкового навантаження на існуючому рівні.
Читайте також: Німецькі соціал-демократи озвучили умови створення нової коаліції з партією Меркель
До речі, вперше за всю історію в проекті коаліційної угоди окремо згадується Україна: сторони засуджують російську агресію в Криму та на Донбасі, і обіцяють підтримку нашої країни як в питаннях відновлення територіальної цілісності, так і в питаннях реформування, модернізації та боротьби з корупцією.
Здавалося б – всі (а особливо соціал-демократи) мають бути задоволені. Але від початку все пішло не так. По-перше, сам Мартін Шульц припустився серйозної політичної помилки, заявивши про власний намір очолити Міністерство закордонних справ. Що власне кажучи, цілком логічно і несло лише позитиви: кар’єрний бюрократ і досвідчений дипломат, відомий в усьому світі політик-важковаговик, Шульц має величезний досвід перемовин і зі світовими лідерами, і з представниками проблемних режимів Крім того, він чудово обізнаний з механізмами функціонування ЄС. Що важливо для нас – Мартін Шульц непогано знається на українських реаліях і не є прихильником умиротворення Кремля (що досить нетипово для представників його партії).
Атака зліва
Але ось партійний актив категорично не сприйняв бажання свого лідера очолити зовнішньополітичне відомство. На Шульца посипалися звинувачення в тому, що вся коаліціада якраз і була влаштована з єдиною метою – отримати високий пост. Опинившись під вогнем тотальної критики з усіх боків, Мартін Шульц змушений був відмовитися від наміру очолити МЗС, а трохи згодом – і заявити про відставку з посади керівника партії.
Читайте також: Мартін Шульц відмовився від посади очільника МЗС Німеччини
Та це вже не вдовольнило партійних радикалів. Ліваки всередині СДПН зрозуміли – настала їх зоряна мить. Тому вони розгорнули масштабний наступ проти всього поміркованого керівництва партії та почали кампанію, спрямовану проти великої коаліції. Справа в тому, що, за статутом СДПН, проект угоди має бути схваленим більшістю з 463 тисяч рядових партійців. Відповідно, радикали розпочали в Інтернеті кампанію «Найн ГроКо» ("Ні - великій коаліції!"), закликаючи всіх вступати до партії та голосувати проти. Подейкують, що в кампанії задіяні консультанти з оточення ультралівого лідера британських лейбористів Джеремі Корбіна, які раніше так само допомогли йому скинути помірковане керівництво власної партії.
Професійні політтехнологи розпочали креативну піар-кампанію проти затвердження "Великої коаліції"
Завдання полегшується тим, що вступити до лав СДПН напрочуд легко – для цього досить заповнити форму на партійному сайті. Більше того – кандидат навіть не зобов’язаний мати німецьке громадянство! Та і взагалі, членські білети роздають направо й наліво. На початку голосування, яке стартувало 20 лютого (і триватиме до 2 березня), сталася взагалі феєрична історія: журналісти газети Bild записали у члени партії…. собаку на ім’я Ліма. Коли видання оприлюднило інформацію про реєстрацію новоспеченого "члена", в центральному апарату партії відреагували в абсолютно бюрократичному ключі, пообіцявши розглянути (!!) питання про скасування реєстрації.
Проти коаліції відтепер може проголосувати будь-яка собака. У прямому сенсі слова
Результати голосування стануть відомі 4 березня. І саме тоді черговий партійний з’їзд або затвердить коаліційну угоду, або, відповідно, ні.
У випадку негативного рішення есдеків, з одного боку, нічого гарного не очікує на саму партію – вона або розколеться, або ж владу захоплять ліві радикали. Але що значно важливіше – країна стане на порозі проведення дочасних виборів (інша опція – уряд меншості – не набагато краща, адже над Кабміном весь час буде висіти загроза відставки і все тих же виборів). На вересневих перегонах на хвилі міграційної кризи до Бундестагу вперше потрапили проросійські ультраправі радикали з партії AfD ("Альтернатива для Німеччини"), посівши відразу третю сходинку.
На сьогодні традиційні політсили стали ще слабшими – їх втомила безкінечна коаліаціада (а есдеків – ще й "громадянська війна" всередині партії). Що призводить до все більшого розчарування пересічних німців і до подальшого росту підтримки радикалів.
За останніми опитуваннями, AfD, яку підтримали 16% респондентів, щойно вперше випередила соціал-демократів (15,5%). З іншого боку, на п’яти соціал-демократам наступають ультраліві троцькісти з партії Die Linke, сутність програми яких – "все забрати і поділити". Наразі їх підтримує 11% опитаних, хоча у вересні за ультралівих проголосувало на 2 відсотки менше. Варто нагадати, що і ксенофоби з "Альтернативи для Німеччини", і "шаріков" з Die Linke надзвичайно приязно ставляться до Росії загалом і до Володимира Путіна – зокрема.
А ось до Євросоюзу ставлення у них різко негативне, хоча і з різних причин: ультраправі бачать в Брюсселі загрозу "наднаціонального диктату", марксистам ввижається "капіталістичний диктат". Так що від перевиборів нічого доброго точно не буде – ні для самої Німеччини, ні для об’єднаної Європи, ні – зрештою – для нашої країни.