Про повзучу окупацію Азовського і Чорного морів, нагальну необхідність ухвалення закону про територіальні води і підозріле ігнорування газу з чорноморського шельфу, наскільки я розумію, ситуація в Азові легшою не стає. Там понад сотня військових російських кораблів, і наскільки я розумію, радше всього, Путін не просто так збирає їх задля, умовно кажучи, залякування України. Можливо, йдеться про "кримський сценарій" - поступове поглинання інституцій, територій і впливів?!
Можна і так сказати. Хоча тут є і особливі риси. Але в принципі це таке покрокове просування у сірій зоні між війною і миром, але просування вже не на суходолі, а в морському середовищі. На жаль, за моєю оцінкою, відсутність реагування, хоча експерти про це говорили досить довго, призвело до того, що ми де-факто втратили панування на морі.
Ситуація зараз така, що нам треба відвойовувати це панування, принаймні в наших територіальних водах. Відвойовувати, знову ж таки, це не означає, що це в прямому зіткненні. Про це взагалі мова не йде. Але відвойовувати, знову ж таки, відповідними заходами – підтриманням, або відновленням сприятливого оперативного режиму, відповідною морською діяльністю. В Києві чомусь вважають, що ми всі питання нібито вирішимо з берега, тобто, використовуючи наш сухопутний компонент,
Ракетні і протиракетні системи.
Так, і авіацію. Але це не працює на морі, тому що така природа морської служби. Там, де корабель, там – територія держави, чий прапор несе цей військовий корабель. І саме тому склалась така ситуація, що були огляди суден, які йдуть в Маріуполь і в Бердянськ, фактично в наших територіальних водах, на відстані, що можна було побачити з Бердянська і коси.
Пане адмірале, але свого часу пролунало дуже багато бравурних заяв. Нам пообіцяли, що скличуть різні секретні засідання, розроблять швидко ту чи іншу стратегію і почнуть її впроваджувати.
Про те, шо такий розвиток ситуації можливий на Азові, говорилося і останнім часом. І я хочу сказати, що на Чорному морі динаміка розвитку ситуації також йде у цій же площині, і є індикатори, які свідчать, що багато з тих ризиків і загроз, які вже активовані на Азові, вони поки в такому прихованому стані, але вони в будь-який момент можуть бути активовані. І треба цьому також приділяти увагу.
Ну, а відсіч ми збираємося давати і вирішувати ситуацію на нашу користь? Чи ми тільки поговорили, всіх запевнили: "все добре, фахівці працюють", "ми думаємо"?
Відсіч, – це таке поняття. Відсіч – масштабна річ. До цього треба готуватися. Треба реагувати на ті загрози, які є зараз. Вони спрямовані на удушення нашої економіки, приморської економіки, бо море зараз випливає на берег, а не навпаки. Нам, по-перше, потрібна чітка морська політика. В основі всього є морська політика держави. Ну, а її поки нема.
Це не тільки морська політика. Нам взагалі треба вирішити якісь підставові речі, тому що, наприклад, засідання спільної україно-російської комісії стосовно вилову риби в Азові всіх повергло в шок.
Гібридне це засідання. Воно гібридне не з точки зору нашої відповіді, а з точки зору сприяння іншій стороні. Я не бачу, чому Україна не може політично визначити і прийняти Закон про визначення своїх територіальних вод і виключної морської економічної зони в Азовському морі. Тому що: а) навіть не виходячи з цієї угоди 2003 року, яка не виконується. Повністю кожен пункт цієї угоди порушений Російською Федерацією. Кожен пункт! По-друге, ми повинні захищати наші національні інтереси. Ми не повинні думати про те, що, а от ми вийдемо з цієї угоди і це вплине на те, що ми спровокуємо якусь сторону. Є національний інтерес!
Пане адмірале, я хотів би, щоб ви трішечки деталізували цей процес, тобто Росія фактично вже розірвала ось цю угоду, яка змушує нас виконувати. А ми робимо вигляд, що так би воно і мало бути.
Ніщо не заважає нам сьогодні визначити територіальне море і виключно морську економічну зону. Нічого. Є Конвенція ООН з морського права. Це невід’ємне суверенне право будь-якої, будь-якої прибережної держави, України в тому числі. І навіть тимчасово, на період окупації Криму, можна визначити, що на період окупації Криму: "ось такі розміри, ось червоні лінії". Але ж це будуть конкретні вказівки нашим силовим структурам для того, щоб вони захищали і діяли, бо сьогодні вони знаходяться у такому полі нерозуміння: а що вони повинні робити.
Але з іншого боку, є відчуття, що Росія в принципі завжди може спробувати використати ситуацію на свою користь, або зробити ту чи іншу морську провокацію в стилі якогось Гляйвіца, вони ж можуть самі себе, вже даруйте за такі страшні речі, але свій же ж катер своїми ж ефесбешними силами і розстріляти.
Знаєте, я би навіть переформулював ваше запитання, тому що не слід очікувати провокацій. Очікування провокацій само провокує іншу сторону до того, щоби робити щось. Хворобливе сприйняття цього, тобто боязнь цього, - це породжує активність противника. Треба чітко, знову ж таки, ідентифікувати наші інтереси. Чітко спираючись на міжнародно-визнані норми і правила, встановити розміри наших територіальних вод. Це первинно. Це один із найголовніших елементів політики - встановити розміри наших територіальних вод і виключної морської економічної зони і поставити завдання відповідальним структурам, щоб вони ефективно захищали. Цього ж сьогодні нема. Це поле невизначеності створює усі ці проблеми. Ми повинні ідентифікувати це не лише з точки зору людини, яка відпочиває на березі моря і бачить лише небокрай, красиве море, по якому красиві кораблики ходять. Це значно далі. Наші інтереси і наші суверенні права розповсюджуються значно далі, в тому числі і на континентальний шельф. Це величезні поклади корисних копалин під дном Чорного моря, Азовського моря, це морегосподарчі ресурси. Чому ми їх повинні дарувати комусь?
Чорноморський газ кудись якось так зник з політичного порядку денного в Україні, як не дивно.
Це, до речі, дуже серйозне питання, тому що це український Клондайк. Ми можемо закрити всі питання того гепу газового, який у нас існує в Україні, тільки за рахунок газу, який у нас знаходиться на нашому континентальному шельфі. До речі, я хотів би нагадати, що цей газ дешевий. Його собівартість з доставкою безпосередньо на узбережжя – це 50 доларів за тисячу кубічних метрів. Згадайте, скільки ми зараз платимо за газ. Континентальне мислення – це таке сприйняття моря з берега – воно не просто заважає, воно згубне для нашої держави. Згубне не лише для економіки, а взагалі для держави. Я хотів би також нагадати, що транспортування морем – найдешевше. Це в 22 рази дешевше, ніж авіація.
Ну, і плюс стратегічні міста – Бердянськ, Маріуполь. Росія займається тим, що вона намагається задушити їхню економіку. А це спричинить до соціального вибуху. І, відповідно, це може посилити ті чи інші сепаратистські настрої чи дасть ґрунт російським провокаціям.
Безумовно, це і є мета стратегії, тому що пряме вторгнення малоймовірне в цих умовах, які зараз склалися. Але ось таке розкачування ситуації, дестабілізація, а потім використання цієї ситуації відповідними силами і засобами з кінцевою постановкою крапки вже бліц-крігами, мілітарними діями – ось це і є та стратегія, на яку ми повинні реагувати. Я не бачу іншого шляху, ніж посилення військово-морського угруповання.
А є чим, пане адмірале, посилювати? Тому що ми пам’ятаємо оцю сумну епопею з "Айлендами". Ми бачили епохальне впровадження двох не надто потужних українських кораблів в Азовське море.
Треба віддати належне, що операцію провели, але цього занадто мало. Я – прихильник москітних спроможностей, москітного флоту, як такого, знаєте, підхід "вартість-ефект", тобто того, що дає можливість ефективно вирішувати завдання. Це розумний підхід - меншими ресурсами вирішувати більше завдань.
Якщо вульгаризувати, йдеться про шаланди, на яких встановлені крупнокаліберні кулемети, якщо в нас немає грошей на есмінці?!
Це не так! Це - потужні сучасні, дуже маневрові швидкохідні катери, на які встановлено сучасне морське озброєння. Звісно, два "Айленди" – замало, потрібно більше. Потрібні "Марк-5", "Марк-6" і інші катери, які спроможні випереджати іншу сторону в швидкості, реалізовувати концепцію мобільних місій, реалізовувати концепцію групового впливу. Це також дає можливість патрулювати великі акваторії, швидко виявляти небезпеку, можна патрулювати систематично і так далі. На Азовському морі просто іншого шляху не має. На Чорному морі це також треба реалізовувати, адже небезпека дуже серйозна, між цими захопленими платформами і островом Зміїним, створився маленький коридор для всього цивільного судноплавства, який може бути перекритий в будь-який момент за тією ж калькою, яка розвивалася і розвивається на Азові. Тобто мають бути три таких ключових напрямки – звичайно, морська політика і стратегія, звісно поповнення і потужне поповнення швидкохідними малими платформами наших військово-морських сил, звичайно, це кадрова політика, це потрібно вирішувати соціальні питання наших військових моряків, тому що вони дуже загострені.
Ви згадали про можливість повторення азовського сценарію в Чорному морі. Якщо можна, трішки детальніше.
Після захоплення платформ Російською Федерацію в Чорному морі, газових платформ, які належали "КримНафтогазу", вони створили там захищену зону. Це зона з використанням військових активів спеціального призначення, Чорноморського флоту Російської Федерації. На кожній платформі знаходяться відповідні підрозділи патрулювання катерів, кораблів, авіація в готовності, тобто створена ціла система заборони доступу в район цих платформ. Зокрема на цих платформах встановлене сучасне обладнання, яке дозволяє повністю контролювати надводну ситуацію і підводну у в цьому районі. Фактично для мореплавства залишилась така маленька смуга, такий вузенький коридор між островом Зміїний і крайньою платформою "Таврида". І небезпека існує, що цей коридор може бути також перекритий, тобто там потрібне патрулювання наших сил. Там потрібне відповідне панування наших військово-морських сил і це повинно було бути зроблено вчора.