Влада чи насолода? – 5 книг про те, як нами керують

Андрій Маклаков. Влада і насолода. – Х.: Фабула, 2019

"Варто людині, нехай навіть вона добре знайома вам і звична, отримати владу, як вона змінюється, - починає розмову автор цієї книжки, змушує читача у зовсім несподіваному ракурсі поглянути на багато аспектів сучасної цивілізації - Радикально змінюються стосунки у родині, варто тільки чоловікові або дружині зробити кар’єрний поступ. До смішного змінюється поведінка рядового, який отримав сержантські нашивки".

Отже, що собою являє суспільство, яке, наче губка, просочене нарцисизмом? У чому полягають справжні мотиви сильних світу цього? Чи є небезпечною насолода, і якими є її наслідки? Чи справді все у цьому світі крутиться навколо грошей і влади? "Слід пам’ятати, що справжня влада — це влада невидима, - нагадують нам, - влада над думками, а особливо — влада над фундаментальними уявленнями". Загалом автору вдалося по-новому зібрати розрізнений "пазл" нашої дійсності і запропонувати оригінальні підходи до найрізноманітніших сфер життя суспільства: економіки та політики, західної філософії та культури, науки та релігії, гламурного середовища і таємних товариств.

Ален Бадью. Похвала політиці. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2019

Автор цієї книжки, аналізуючи таке явище, як "політика", спершу цитує Мак’явеллі, який визначав «політику» як довершене мистецтво омани, а потім розповідає, що це насправді. З одного боку, нібито так – Майдан, якщо вже тулити наші реалії, здатен радикальним чином модифікувати саму ідею, бо в народному русі залучена інша практика політичного, ба навіть відбувається скасування політичного. Інакше кажучи, доводить автор, рух - це взагалі неполітична практика політичного або навіть політика, що ліквідовує політичне. З іншого боку, доводять нам, політичного як такого взагалі-то не існує, бо це винахід сучасної політичної філософії. Що існує насправді, то це не "політичне", навіть не політика.

"Зрозумійте правильно: - закликають нас, - те, що я називаю "політикою", — це насправді завжди конфлікт політик, і будь-який народний рух не може ліквідувати політику, тому що "політики", яку хотіли б прибрати, не існує". А що ж, спитаймося, існує? «Уряди, як праві, так і ліві, - підказують нам, - чинять одну й ту саму політику, повністю підпорядковану інтересам європейської та світової капіталістичної олігархії. Я запропонував назвати цю фальшиву єдину політику, цей менеджмент, управління бізнесом олігархії "капітало-парламентаризмом".

Вінстон Черчілль. Саврола. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

Щодо цього роману, автор якого - державний діяч Великої Британії, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни – несподіванка полягає навіть не  в самому його написанні. Все-таки Вінстон Черчілль – лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року, хоча цим своїм романом він здивує навіть того, хто добре знається на його творчій спадщині. По-перше, це зразок чудової прози з-під пера публіциста. По-друге, її автор – незламний апологет британської колоніальної імперії, противник демократії та свободи поневолених націй – виступає у своєму романі проти тиранії. Точніше, виступає, за сюжетом, народ – проти правлячого в країні Лавранії режиму. Так само загадково виглядає "переорієнтація" письменника не те що на демократичний, а навіть ліберальний характер стосунків з "капіталістичною" дійсністю. Виступи головного героя нагадують класичні зразки революційної риторики в дусі Троцького і Леніна. Лунають заклики друкувати відозви, роздавати гвинтівки, штурмувати палаци і  влаштовувати революцію. Делегати, відповідно, мають збиратися, солдати на фронті брататися, а пролетарі об’єднуватися зі страшною, ніколи небаченою у Рузвельта силою. У цьому, власне, й полягає загадка його творчості.

Збіґнєв Бжезінський. Велика шахівниця. – Х.: Фабула, 2018

Цю книгу, присвячену темі американського лідерства, свого часу з нетерпінням чекали, адже її автор - колишній радник у справах національної безпеки - пропонував далекоглядний, тверезий і точний виклад стратегічних інтересів Америки після закінчення холодної війни. Як і більшість ревних прихильників зовнішньої політики, які звикли до холодної війни, він змушений був - через розпад Радянського Союзу - значно розширити свою перспективу. Не дивно, що глави в цій культовій книзі називаються "Китай: не глобальний, а регіональний», "Японія: не регіональна, а міжнародна", "Нове геополітичне оточення Росії», а також - що найголовніше - "Короткий шлях до світового лідерства". Зокрема Євразія, на думку автора, це шахівниця, на якій і надалі триватиме гра за глобальне верховенство, і до цієї боротьби буде залучена геостратегія - тобто, стратегія управління геополітичними інтересами.

"Варто зазначити, - нагадують нам, - як ще в 1940 році два претендента на глобальну владу, Адольф Гітлер і Йосип Сталін, недвозначно погодилися (в таємних переговорах в листопаді того року), що Америка повинна бути витіснена з Євразії". І, звичайно, слід пам'ятати, що в концепції Бжезінського і, відповідно, в цій книзі важливе місце належить Україні, оскільки нам випало жити в одному з геополітичних "опорних пунктів" світу.

Джордж Орвелл. Ковток повітря. – К.: Видавництво Жупанського, 2019

Цей роман - своєрідний приквел до знаменитого "1984" видатного британського письменника і публіциста. В ньому розповідається про екзистенційну кризу звичайного представника англійського середнього класу на тлі загальної кризи напередодні Другої світової війни. У ранкових газетах суцільні вбивства від Іспанії до Китаю, на залізничній станції знайшли відтяті жіночі ноги, а весілля короля Албанії під питанням. До того ж криза середнього віку в героя, штучна щелепа у склянці, докучливі діти, сварлива жінка. І вся вулиця, де мешкає герой, відповідна.

"Типова в’язниця з вишикуваними у ряд камерами. Довга лінія камер для тортур на кількох мешканців, в яких конають бідолахи із заробітком «не більше п’яти-десяти фунтів на тиждень». Над ними знущається начальник, дружина виїдає мозок, а діти висмоктують останню краплю крові".

Загалом з цього роману можна дізнатися про передумови і побачити перші паростки страшного світу, описаного у "1984", оскільки на думку головного героя твору, нищення колишнього затишного світу розпочалося ще напередодні Першої світової війни, продовжилося і посилилося після її закінчення, і, вочевидь, довершиться Другою світовою – останньою, довічною, безкінечною.