Віталій Портников: Як можна забути про брехню?

Ця заява дозволяє припустити, що у Берліні Андрій Єрмак та інші представники українського керівництва отримали настільки жорстку відсіч з німецької сторони з питання про створення консультативної ради, що вирішили більше ніколи до цієї теми не повертатися.

Але цікавим є інше: а от якби німці з французами погодилися б? Означало б це, що представники легітимної української влади зустрічалися б на засіданнях консультативної ради із представниками маріонеткового керівництва «народних республік», а Росія “виконувала роль посередника”, доводила, що у нас не окупація, а “внутрішній конфлікт”? Як виходить, що серйозні стратегічні помилки роблять українські керівники, а рятувати честь нашої країни повинні німецькі та французькі дипломати і небайдужі до майбутнього своєї країни українці? Як про це можна забути?

Як можна забути про те, що Андрій Єрмак як глава офісу президента України поставив підпис під рішенням про створення консультативної ради разом з чиновниками окупаційної влади “народних республік” - таким чином, фактично визнав їх як представників населення окупованих територій?

Як можна забути про те, що глава офісу президента не поніс ніякої відповідальності за свої дії, а Володимир Зеленський продовжує публічно захищати свого соратника від незручних запитань?

Як можна забути про те, що після імітації зі створенням консультативної ради українське керівництво зайнялося нової імітацією, не менше ризикованою - розширенням складу делегації у Мінську за рахунок діючих чиновників і депутатів нашої країни. І це при тому, що Росія свою делегацію розширювати не збирається, однак вже давно привозить на переговори “міністрів” і “депутатів” “народних республік”. І виходить, що наші міністри і депутати стануть за фактом співрозмовниками цих “міністрів і депутатів”?

Як можна забути про те, що з моменту обрання Володимира Зеленського президентом України будь-які дії нашої країни на переговорах з Москвою ніби випадково створюють можливість для доказу головної кремлівської тези - що у нас тут “внутрішній конфлікт”?

Як можна забути, що під час своєї передвиборної кампанії Володимир Зеленський брехав українцям, коли запевняв їх, що це Порошенко не хоче припинення війни, а насправді все дуже просто - “потрібно просто перестати стріляти”? І що можна домовитися з Путіним, який теж хоче припинення війни?

Як можна забути про те, що навіть зараз, коли ця жахлива брехня стала очевидною для кожного, Зеленський не хоче вибачитися за неї перед українцями? Що він продовжує наполягати на двосторонніх зустрічах з Путіним?

Як можна забути про те, що мільйони українців продовжують бажати жити в цьому морі брехні і імітації, відбираючи тим самим навіть саму надію на краще майбутнє у себе самих, своїх дітей і онуків?