Банківські надприбутки воєнного часу: чому позиція НБУ виглядає як лобізм, а не як державна політика

Національний банк України виступає проти підвищеного оподаткування банків, пояснюючи це ризиками для кредитування, капіталу банків і фінансової стабільності. Але така позиція виглядає однобічною. 

Регулятор та його гувернери фактично захищають банківський сектор, не визнаючи головного: значна частина прибутків банків у воєнний період сформована не завдяки класичному кредитуванню економіки, а завдяки державним і квазідержавним джерелам доходу — ОВДП, депозитним сертифікатам, високим процентним ставкам, бюджетним потокам і монетарній політиці самого НБУ. Тому ці прибутки цілком можна розглядати як банківську ренту воєнного часу. А якщо рента виникла завдяки державі, то держава має повне право вилучити її частину на оборону, бюджетну стійкість і фінансування суспільних потреб. 

У 2025 році банківський сектор отримав 211,57 млрд грн прибутку до оподаткування, сплатив 84,82 млрд грн податку на прибуток, а чистий прибуток банків досяг 126,75 млрд грн. Це рекордний результат для країни, яка веде повномасштабну війну. 

Розглянемо питання більш детально.

Прибутки державних банків: фактично це доходи держави, які не мають приватизуватися банківським менеджментом

Найбільша частина прибутків банківської системи припадає саме на державні банки. За перше півріччя 2025 року, за даними НБУ, державні банки сформували 65,9% прибутку банківської системи, або 51,438 млрд грн. До цієї групи належать ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк, Сенс Банк, Мотор-Банк і Перший інвестиційний банк. 

Читайте також: Про що говорить аналіз фінансової звітності НБУ за 2025 рік

За підсумками 2025 року тільки найбільші державні банки показали такі чисті прибутки: ПриватБанк - 29,083 млрд грн, Ощадбанк - 16,627 млрд грн, Укрексімбанк - 8,857 млрд грн, Укргазбанк - 4,868 млрд грн, Сенс Банк - 3,215 млрд грн. Тобто орієнтовно державні банки сформували понад 62 млрд грн чистого прибутку за 2025 рік. І тут виникає принципове питання: чому прибутки державних банків мають розглядатися як ресурс самих банків, а не як ресурс держави? Державні банки працюють із капіталом, який належить суспільству. Вони користуються довірою, гарантіями та підтримкою держави. Ці банки є ключовими операторами бюджетних, соціальних, оборонних і квазідержавних фінансових потоків. Тому прибуток державних банків — це не просто комерційний результат. Це значною мірою похідна від державної присутності у фінансовій системі. Саме тому вилучення частини цього прибутку до бюджету є не покаранням банків, а поверненням державі доходу, який виник завдяки державі. Звідси і заробітні плати керівників державних банків і членів їх наглядових рад які більше ніж у 2 рази перевищують показники керівництва НБУ,

Прибутки банків з іноземним капіталом: український воєнний ринок як джерело високої дохідності

Окрема група — банки з іноземним капіталом, які також отримали значні прибутки в Україні. За 2025 рік Райффайзен Банк отримав 10,736 млрд грн чистого прибутку, Укрсиббанк — 5,802, ОТП Банк - 5,452, Креді Агріколь Банк - 5,192, Сітібанк - 4,488, Кредобанк - 1,611 млрд грн.  Тобто лише провідні банки з іноземним капіталом, які фігурують серед найбільш прибуткових установ, отримали понад 33 млрд грн чистого прибутку. Якщо додати ПроКредит Банк із прибутком близько 1,29 млрд грн, сума перевищує 34 млрд грн. Це означає, що іноземні банківські групи в Україні мають дуже комфортну модель дохідності навіть в умовах війни. 

Вони заробляють на українському фінансовому ринку, значною мірою захищеному державою, підтриманому міжнародною допомогою та побудованому на високій дохідності державних і монетарних інструментів.

Тому аргумент про те, що підвищений податок нібито відлякує інвесторів, треба сприймати критично. Інвестора відлякує не справедливе оподаткування надприбутків, а хаос, корупція, бездіяльні суди, війна й непередбачуваність державної політики. Але сам факт, що банки з іноземним капіталом у воюючій країні отримують мільярдні прибутки, свідчить: український ринок для них залишається надзвичайно вигідним.

Читайте також: Облікова ставка та валютно-курсова політика НБУ: як стримується економічне відновлення

Прибутки приватних комерційних банків: податок не знищує кредитування, бо кредитування стримують зовсім інші фактори

Третя група — приватні комерційні банки з українським капіталом. Серед них найбільші прибутки за 2025 рік отримали Універсал Банк - 10,330 млрд грн, ПУМБ - 8,052, банк “Південний” - 2,945, А-Банк - 1,796, ТАСкомбанк - 1,08 млрд грн.  Тобто провідні приватні комерційні банки також сформували понад 24 млрд грн чистого прибутку. І це ще раз показує: банківський сектор не перебуває у кризі. Він прибутковий, ліквідний і має можливість робити більший внесок у фінансування держави.

НБУ стверджує, що 50% податок нібито обмежить кредитування, але цей аргумент виглядає перебільшеним. Банки не кредитують економіку в необхідних масштабах не тому, що їм бракує прибутку. Вони стримані через інші фактори: воєнні ризики, слабкий інвестиційний попит, проблеми застави, високу невизначеність, ризики неповернення кредитів, відсутність системи страхування воєнних ризиків і слабку промислову політику. Капітал банку сам по собі не створює кредитування, яке виникає тоді, коли є платоспроможний позичальник, прийнятний ризик, захист прав кредитора, зрозуміла державна політика і прогнозований ринок. Якщо цього немає, додатковий прибуток банку не піде в реальну економіку. Він піде в ОВДП, депозитні сертифікати або інші низькоризикові інструменти.

Головна підміна НБУ: замість питання банківської ренти нам нав’язують питання “захисту кредитування”

У позиції НБУ є принципова підміна. Регулятор говорить: не можна забирати прибуток банків, бо це вдарить по кредитуванню. Але треба поставити інше питання: яка частина цих прибутків взагалі виникла завдяки кредитуванню реального сектору? Якщо прибуток сформовано переважно коштом державних цінних паперів, високої облікової ставки, депозитних сертифікатів і перерозподілу бюджетних потоків, то це не звичайний підприємницький прибуток. Це фінансова рента, створена воєнною моделлю державних фінансів.

А рента має оподатковуватися. Особливо в країні, де держава фінансує армію, утримує соціальну систему, підтримує енергетику, платить за відновлення інфраструктури та залежить від міжнародної допомоги. У таких умовах посилання банків на “ринкову природу” прибутку виглядає непереконливо.

Читайте також: Чи сприяє монетарна політика розвитку економіки України?

НБУ не має бути адвокатом банківського сектора

Найбільша проблема позиції НБУ — не в тому, що регулятор захищає фінансову стабільність. Це його функція. Проблема в тому, що ця позиція дедалі більше нагадує лобіювання інтересів банківського сектору, зокрема приватних банків, а не збалансований аналіз інтересів держави, суспільства й економіки. 

НБУ мав би поставити питання ширше: як забезпечити справедливий баланс між прибутковістю банків, потребами бюджету, оборонними видатками та кредитуванням економіки. Натомість суспільству фактично пропонують повірити, що кожна гривня податку, не забрана в банків, автоматично перетвориться на кредит для бізнесу. Це не так.

Банки можуть мати прибутки й не кредитувати економіку. Україна це вже бачила. І саме тому податкова політика щодо банків має бути пов’язана не з абстрактними обіцянками кредитної експансії, а з фактичним внеском банку в економіку.

Якою має бути справедлива модель

Підвищений податок на прибуток банків має право на існування. Але держава повинна зробити його не хаотичним, а системним. Оптимальна модель могла б виглядати так:

• для державних банків — максимальне вилучення прибутку до бюджету через податки або дивіденди з одночасним збереженням мінімально необхідного капіталу для виконання державних програм;
• для банків з іноземним капіталом — оподаткування надприбутків, сформованих коштом державних і монетарних інструментів, із недопущенням виведення надмірної ренти з країни;
• для приватних комерційних банків — диференційований підхід: хто реально нарощує кредитування виробництва, енергетики, ОПК, МСБ і відбудови — може мати податкові стимули; хто заробляє переважно на безризикових державних інструментах — має сплачувати підвищений податок. 

Така модель була б значно справедливішою, ніж проста дилема позиція дедалі більше нагадує лобіювання інтересів банківського сектору, зокрема приватних банків, а не збалансований аналіз інтересів держави, суспільства й економіки. "50% або нічого".

Сьогодні чітко бачимо, що позиція НБУ щодо оподаткування банків є однобічною. Вона захищає прибутки банків, але не відповідає на головне питання: чому надприбутки, створені завдяки державній фінансовій політиці, не мають повертатися державі в умовах війни? Прибутки державних банків — це фактично прибутки держави. Прибутки банків з іноземним капіталом — це дохід від роботи на українському воєнному фінансовому ринку. Прибутки приватних комерційних банків — це результат діяльності в системі, де держава створила для банків високу дохідність і низькоризикові інструменти.

Тому підвищене оподаткування банківських прибутків — це не атака на банківську систему. Це спосіб повернути частину фінансової ренти суспільству.

Головний принцип має бути простим: банки можуть і повинні заробляти. Але в умовах війни вони не мають права приватизувати прибутки, створені державою, і водночас перекладати на суспільство витрати війни, оборони та відбудови.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.