Безугла шукає наступника Залужному. Колонка Віталія Портникова

Це опитування є продовженням планомірної кампанії за відставку очільника Збройних сил України, яка з ініціативи пані Безуглої відбувається на її власних соціальних сторінках упродовж останнього часу. Однак опитування є навіть більш небезпечним, ніж ті оцінки, які дала діяльності Залужного депутатка від правлячої партії, адже у ньому згадуються і прізвища українських генералів, які є підлеглими Валерія Залужного.

Таким чином створюється штучна ситуація для конфлікту у вищому воєнному керівництві України. Адже ми розуміємо, що багато хто з військових може вважати діяльність Марʼяни Безуглої санкціонованою владою, узгодженою з певними представниками українського політичного керівництва, і внесення своїх прізвищ до переліку тих, хто міг би стати командувачем ЗСУ, може вважати певним шансом на карʼєрне зростання.

Я не буду говорити, що так вважатиме кожен, однак це реальні намагання створити нездорову ініціативу й атмосферу у керівництві Збройних сил в найбільш складні і критичні моменти російсько-українського протистояння, коли війна остаточно перетворюється для українських Збройних Сил на позиційну, а російські війська продовжують плекати плани наступу на нові українські території з метою їхньої окупації.

Звичайно, тут вже потрібна не просто єдність політичного і воєнного керівництва нашої країни, тут потрібна єдність серед керівництва самих Збройних Сил заради ефективності їхньої діяльності не просто зі звільнення окупованих росіянами територій, але й із захисту цієї території, яка на сьогодні перебуває під контролем легітимного українського уряду. І без воєнних зусиль ніхто не може дати нам гарантії, що і надалі буде перебувати.

Звичайно, багато хто ставить собі питання, чому не можуть представники правлячої партії "Слуга народу" примусити пані Безуглу припинити цю свою діяльність. Я вважаю, що питання потрібно ставити зовсім інакше. Кожний депутат і депутатка ВРУ мають право на висловлювання своєї політичної позиції, навіть якщо вона суперечить здоровому глузду, адже це вибір українського народу - обирати тих, хто йому подобається. А якщо народу подобається той, чия діяльність суперечить здоровому глузду, то так тому і бути.

Однак політична партія, фракцію у Верховній Раді яку репрезентує Марʼяна Безугла, могла б дати чітку оцінку навіть не діяльності депутатки, а свого ставлення до єдності між президентом України та командувачем Збройними силами, підкреслити, що така єдність є пріоритетом для партії "Слуга народу", якщо вже так вийшло, що ця партія має монобільшість у Верховній Раді.

Саме із такою заявою міг би виступити делегований цією партією на посаду голови Верховної Ради Руслан Стефанчук, і це було б набагато корисніше для майбутнього України, ніж підраховувати години, які представники політичної партії "Європейська солідарність" провели у міжнародних відрядженнях, намагаючись мобілізувати на підтримку України наших союзників. 

Саме з такою заявою міг би виступити керівний склад партії "Слуга народу" або хоча б пресслужба цієї політичної формації, створеної, як відомо, з метою підтримки діяльності чинного президента України Володимира Зеленського. Якщо ж так не відбувається, а на захист Валерія Залужного виступають здебільшого представники тих політичних партій, що не перебувають при владі, та активісти, то, звичайно ж, у суспільства створюється враження, що у відставці командувача Збройних сил України зацікавлена не персонально Мар'яна Безугла, а українська влада як така. 

Складається враження, що у текстах, які зʼявляються у західних медіа, стосунки між Зеленським та Залужним схарактеризовуються як жахливі не безпідставно. Зараз ці тексти спростовуються виключно на рівні, які не несуть ніякої політичної відповідальності за свої оцінки реальності, скажімо, таких як радники очільника Офісу президента.

А потрібно, щоб подібні враження західних медіа разом із постами у соцмережах Безуглої спростовувалися на високому офіційному рівні. Якщо сам очільник держави не бажає спростувати інформацію про конфлікт, який у нього існує із керівництвом ЗСУ, принаймні це мало б зробити керівництво партії "Слуга народу", якщо вже депутатка від цієї партії є по суті єдиною представницею влади, яка своєю діяльністю підтверджує висновки західних медіа про жахливу ситуацію у стосунках між політичним і військовим керівництвом нашої країни.

Не спростування такої інформації - це останнє, що нам потрібно тоді, коли наші союзники розв'язують питання, якою має бути підтримка України у наступному 2024 році: чи не потрібно зменшувати обсяги цієї підтримки, чи не потрібно замислюватися про закінчення російсько-української війни шляхом власних, а не українських перемовин з Кремлем. Звичайно, у ситуації, коли ми читаємо тексти про розбрат в українському політично-військовому керівництві, а потім одна з депутаток від правлячої партії пропонує своїм читачам визначитися з тим, кого вони хотіли б бачити на посаді командувача Збройних Сил України, ми можемо тільки припустити, як реагуватимуть на подібні речі ті, від кого залежить виживання України у наступні непрості роки.

Єдність зараз потрібна Україні набагато більше, аніж у перші місяці російсько-української війни, коли згуртованість була інстинктивною, а страх втратити державу очевидним і таким, що не потрібно було доводити необхідність єдності. Зараз, коли ситуація виглядає не менш критичною, а розуміння, в якій ситуації ми перебуваємо може не бути у багатьох людей, які вважають, що війна відступила кудись на схід, єдність потрібна набагато більше.

Цю єдність потрібно не просто захищати від Марʼяни Безуглої, її потрібно демонструвати, якщо ми хочем не лише перемогти, але елементарно вижити у наступній багаторічній і тяжкій війні на виснаження, яку навʼязує нам Володимир Путін.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.