Марина Данилюк-Ярмолаєва: Більшовики приходять двічі. Скільки Буч має пережити Україна?

Світлини звірств окупантів у звільненій Бучі, Ірпені та Мотижині викликають фізичний біль. Тут російські елітні підрозділи катували, ґвалтували, убивали і рясно мародерили, аби вивезти пральні машини, кавоварки і білизну покійників на базар до Мозиря. За попередніми підрахунками лише у Ірпені нелюди розстріляли та розчавили танками 300 містян. Мер Бучі повідомив новину, від якої волосся дибки. У звільненій Бучі військові знайшли братську могилу, в якій були поховані 280 мирних мешканців із зав‘язаними руками. Всі вони були застрелені у потилицю. Жертв буде ще більше, адже трупи знаходять у каналізаційних люках, у гаражах, підвалах та глухих подвір’ях. Вони заміновані і з розтяжками. Зазвичай це чоловіки призовного віку, які потенційно могли піти в ЗСУ, тероборону або мали активну життєву позицію.

У Мотижині знайшли братську могилу із ідентичним почерком: руки за спину, довкола облич намотаний одяг, точні постріли у потилицю. Троє із шести — родина старости села Ольги Сухенко. Вони не кинули село, допомагали людям з харчами, евакуацією. 23 березня пані Ольгу, її чоловіка та сина взяли у полон. Звільнення рідного села вони уже не побачили.

Наше Міноборони повідомило іще про одну страшну знахідку. На зачистці житомирської траси, усього за 20 кілометрів від Києва знайшли голі тіла кількох жінок. Окупанти загорнули їх у крадені килими і намагались спалити просто на узбіччі. Скільки ще українок було закатовано на смерть — ми дізнаємось дуже скоро. Кількість зґвалтувань уже йде на тисячі, а отже далі буде — і потрібні будуть роки, щоби повернути юних дівчат до нормального життя. Підкреслю — бодай до довіри до чоловіків після групового насилля, вибитих зубів і страшних гінекологічних травм. Жахлива реальність винесла мозок навіть тим, хто за останні двадцять років облазив усі “гарячі точки” світу. Ось, що напише військовий кореспондент Андрій Цаплієнко, який висвітлював воєнні конфлікти в Іраку, Афганістані, Кашмірі, Македонії і Ліберії:

“Такої жорстокості я не бачив в жодній охопленій війною країні. Це - геноцид. Вони дійсно хочуть знищити не окремих людей, а весь український народ”.

Це - новий Бабин Яр. Нові “биківнянські” могили. Це безіменні братські могили захисників УНР у Маріїнському парку. Це Сандармох. Це все найстрашніше із історій про сталінські репресії… Це моя воскресла в деталях сімейна історія, як прапрадіда священика і його трьох синів більшовики розстріляли у ближньому яру, бо сильно видні були. І громада любила. Це все про ОТГ на півночі Київщини зараз. І так, всі ці звірства чинять “висококультурні” люди, які читали Достоєвського, Акуніна, дивились серіали про крутих десантників у Чечні і обліплювались георгіївськими стрічками із пелюшок. Ці люди закінчили військові училища і точно знали, куди йдуть, без байок політрука “я заблудился на учениях в Беларуси".

Для росіян і їх прадідів більшовиків — ніщо не нове. Вони завжди стріляли українську владу, наших оборонців і нашу інтелігенцію. І те, що знайшли нарешті тіло відомого документаліста і військового фотографа Макса Левіна під Гутою Межигірською із двома пострілами у голову — це теж не випадковість. Вони свідомо полювали на того, хто фіксував їх звірства для історії і майбутніх судів.

Нинішні росіяни, як і розстрільні трійки НКВД упиваються убивством українців. Їхні мами у телефонних розмовах ще і підбадьорюють: “Стреляй сынок всех без перебора: и взрослых и детей. Думай только о себе. Ну, и кроссовки мне привези. Дід синка був більшовиком і працював на репресіях у фартуху. Безславний виродок обмотує голову невинної жертви його футболкою, щоби гаряча кров на писок не потрапила, а шматок черепа не потрапив на шеврон Вооруженных сил России.

Зараз чимало хто питає, чи будуть такі звірства як у Бучі чи Мотижині на Чернігівщині, Сумщині, на Харківщині, Херсонщині? Я з болем у голосі скажу: “так”.

Сьогодні мають почати зачистку Чернігівського району. І мої знайомі, тамтешні парамедики готуються до найгіршого. Пропало кілька мешканців села Лукашівка - безвісти. Люди моляться, щоб їх сусіди просто виїхали в евакуацію по-англійськи.

“Є підтверджена інформація про викрадення місяць тому молодих хлопців в Михайло-Коцюбинському. На днях, до мене звернулася моя студентка з проханням знайти її нареченого, якого вкрали з іншими хлопцями орки місяць тому”, — каже моє джерело. Хлопці всі молоді, патріотичні і тому цілком могли попасти в розстрільні списки.

Дуже складна ситуація на Харківщині. У Балаклії рашисти беруть у полон чоловіків, змушують їх рити окопи. Доля багатьох невідома. На Сумщині надскладна ситуація в Бурині та Конотопському районі — налякані місцевою теробороною і ЗСУ окупанти - зараз вивозять награбоване вантажівками на Росію. А коли зустрічають когось по дорозі — безжально розстрілюють.

Ситуація на Херсонщині — просто пекло. Щодня обшуки, щодня викрадення когось. Мої знайомі — активні і патріотичні фермери ховають телефони, техніку, змушені дотримуватися всіх правил безпеки аби поспілкуватися. Тут світломаскування рятує не лише від бомби, а й від ворожого орка, який заглядає у вікна приватних будинків у пошуках “врагов народа”.  Я боюсь, що звільнення цих територій можуть дочекатися не всі і тому прошу людей бути дуже обережними і просто вижити поки ЗСУ не прийде.

Методи знищення українців як народу не змінились із часів Сталіна. Де “град” не дістане, де розстрільна трійця не прийде — там намагаються влаштувати голодомор. Ось стало відомо, що рашисти спеціально розстріляли молочну ферму “Агромол фест” під Харковом. Просто зібрали корів і розстріляли їх із мінометів. Поодинокі вцілілі ходять між вирвами бомб — забрати їх поки немає можливості. Це стало помстою фермерам за позицію — у перші тижні війни ця ферма була єдиною, хто безперебійно постачав дитячу молочку у харківські магазини. І це була показова розправа — що уб’ємо всіх і дітей ваших змусимо помирати голодною смертю.

Катувати, вбивати і трощити все на шляху — саме так в очах Путіна та росіян виглядає “остаточне вирішення українського питання”, яке не встигли вирішити Ленін і Сталін. Це розправа над українцями лише за те, що ми посміли зробити свою державу і щодня примножували її славу і достаток.

Це має бачити у всій красі розманіжений західний світ, який за дилемою: голити пахви чи ні? — прогледів істинне зло в особі Росії. І не просто пропустив цей філіал пекла на землі в цивілізовані спільноти, а ще і давав йому гроші, технології та статус. То ж нехай тепер “робот Шольц” і “Макрон по телефону” пошвидше виходять зі світу крем-брюле і дивляться на справжнє обличчя рашизму. Пику без французької помади, тіло без італійських лахів, а все те огидне, що лише маскується під людину. Всі росіяни однакові — ті, хто вбиває в потилицю старосту із Мотижина, ті, хто б’ється у черзі за мішок цукру і псевдоліберальні блогери-переростки з фарбованими кучерями.

Геноцид гучно постукався у наші ворота кістлявою рукою. Вбивці в оболонках звичайних людей прийшли свідомо робити нам тут братські могили і нищити нашу цивілізацію. Думаю, усім зрозуміло, що після такого розмови про “нейтралітет” і сюсюкання з рашистами — це дати змогу убивці прийти знову. Безкінечно в’язати нам руки, стріляти у потилицю і кидати у найближчий яр.

Вони хочуть нас вбити, а ми хочемо жити. Компроміс неможливий. Вони прийдуть знову, якщо ми не знищимо їх.