Портников: Тільки діалог відповідальних людей, що усвідомлюють всі небезпеки і загрози, може призвести до створення цивілізованої української держави

Сьогодні український парламент вкотре вже збирався на закрите засідання, щоб обговорити складну ситуацію в країні. Це навіть і не дивно: з того самого дня, як колишній президент України Віктор Янукович залишив територію нашої держави, проти нас ведеться справжня неоголошена війна. Внаслідок цієї війни вже анексований Крим, дестабілізується ситуація на південному сході України і події в Одесі засвідчують: організатори цієї дестабілізації зовсім не збираються зупинятися на Донецькій і Луганській областях, які мали б стати штабом для боротьби із українською владою і українським народом. 

Однак поруч із дестабілізацією, ми маємо це також усвідомлювати, весь час існує і тема так званого “загальнонаціонального діалогу”. Про це говорять російські керівники, експерти в Україні після того, як Віктор Янукович залишив територію: “немає не тільки легітимної влади, але немає і національної злагоди”. І саме і з цим, на думку росіян, а не з диверсійними терористичними діями їхніх представників та найманців, пов'язана складна ситуація на півдні і сході України. 

Ми, звичайно, прекрасно знаємо як виглядає ситуація насправді. Однак є очевидним, що тема загальнонаціонального діалогу буде нам постійно нав'язуватися і розмови про це будуть йти не лише з українськими представниками, але і з представниками ЄС, США, міжнародних організацій, зацікавлених у стабілізації ситуації в Україні. 

І тут має виникнути досить серйозне питання: а яким насправді має бути український національний діалог, якщо він розпочнеться? Хто може брати в ньому участь? Які питання можуть на ньому обговорюватися? 

Є очевидним, що такий діалог може бути лише з представниками легітимних політичних сил і з тими, хто обраний народом. Росія ж хотіла, щоб учасниками такого діалогу були диверсанти, так звані народні губернатори і народні мери, яких ніхто ніколи не обирав. Не варто дивуватися такій позиції, адже президент Російської Федерації Володимир Путін, людина обрана на свою посаду громадянами своєї держави, підписала угоду про приєднання Севастополя до РФ із тим, кого ніхто не обирав мером Севастополя, із людиною, яку просто “вигукнули” на мітинзі, організованому російськими агентами в цьому українському місті. 

Виникає наступне питання: а про що може йти мова навіть із тими, хто представляє населення українських регіонів? І тут, я вважаю, порядок денний може бути дуже широкий і дуже серйозний. Мова може йти і про те, як виглядають повноваження місцевого самоврядування, і про те, що треба записати в Конституції про права регіонів, і про статус мов, про все можна говорити — приймати ті чи інші рішення. 

Єдине, що має бути забороненим, а це єдине, що потрібно Росії, щоб українські регіони впливали на питання визначення загальнонаціонального політичного і економічного курсу. В цьому сутність того, що Росія вкладає у поняття федералізації: у Москві вже усвідомили, що без повної окупації всієї української території, майже неможливо повернути ситуацію до часів коли на чолі України стояв Віктор Янукович, а українськими спеціальними службами, армією, економікою опікувалися російські найманці. 

Україна перестала бути “васальною” державою, а Росії потрібно, щоби вона продовжувала такою бути. І ось це пропонується зробити за рахунок регіонів Сходу: надати їм таких повноважень, які б блокували вступ до ЄС, євроатлантичну інтеграцію, самостійні економічні рішення, а потім працювати з елітою цих регіонів, з населенням, показувати їм “страшилки” з екранів російського пропагандиського телебачення — цього знаряддя брехні. І таким чином утримувати Україну, як “васальну” державу, не давати можливості нам розвиватися, не давати можливості нам повертатися до цивілізованого світу, не давати можливості нам гідно і достойно жити. Бути усього тільки ще однією “іграшкою” в руках Кремля і Газпрома. 

І ось про це розмови на ніякому загальнонаціональному діалозі бути не може. Тому що це не діалог про майбутнє країні, а це буде діалог про її минуле. Так, у повній залежності російського керівництва ми вже існували 23 роки і довели свою державу до зубожіння не без російських зусиль. Ми не можемо дозволити собі бути вічними жебраками у Європі і вічними “васалами” Росії. І це мають зрозуміти і ті, хто живе на Заході країни, і ті, хто живе в Центрі України, і ті, хто живуть на Сході. Тільки діалог відповідальних людей, що усвідомлюють всі небезпеки і загрози, може призвести до створення цивілізованої української держави. І, звичайно, в цій державі немає місця тим, хто бігає по вулицях українських міст із чужими прапорами: прапорами анексії і агресії.