Ідеологи федералізації хочуть законсервувати дегенеративний стан України

Керівництво Луганської обласної ради виступило із закликом "негайно розпочати перемовини", які мають призвести до федералізації країни. Саме в такій федералізації керівництво Луганської обласної ради вбачає вихід з цієї політичної і, можна сказати, військової кризи, що виникла на Донбасі в наслідок диверсійних дій, що інспіровані з російською допомогою. 

Однак зараз мова навіть не про диверсантів і сепаратистів, мова про позицію луганських законодавців. Якщо вони, дійсно, вважають, що може бути досягнутий компроміс в умовах, коли одна чи дві області виступають за федералізацію, а всі інші виступають проти, то в якій державі вони збираються жити? Адже єдина держава – це, насамперед, компроміс. Децентралізація влади, абсолютно очевидно і логічно здається з точки зору будь-кого, хто уявляє як розвивалася Україна впродовж останніх двох десятиріч, - це і є такий реальний компроміс. А от федералізація – це вже виконання чужих вимог, не луганських – російських. 

Однак навіть, якщо уявити, що українська федеративна держава, дійсно, б існувала, яка роль в неї була б в Луганської області? Це теж важливе питання. Адже в Луганську чи Донецьку під федералізацією розуміють насамперед те, що ці області зможуть диктувати всій країні який зовнішньополітичний вибір їй робити; з ким дружити, а з ким – ні; з якими рішеннями погоджуватися, а які відкидати, як не потрібні для подальшого розвитку. Тобто, фактично, федералізація для тих, хто за неї виступає – це "консервація" того дегенеративного стану, в якому знаходилася українська держава впродовж останніх двох десятиріч. І якщо не вдається підтримати цей дегенеративний стан за допомогою президента, який знаходиться на Банковій і власними зусиллями зупиняє розвиток власної країни, значить потрібно, щоб це робили регіони. 

Однак насправді федерація – це відповідальність, відповідальність кожного регіону за своє життя. Там, де існують федеративні держави, саме федеральні землі або штати вирішують скільки грошей вони витрачають на власне населення і прохати у інших федеральних земель або штатів допомоги, вони великої можливості не мають. Звичайно, можна звернутися до центрального уряду – він здатний допомогти за рахунок тих коштів бюджету, що є у його розпорядженні, однак це, як правило, дуже невеликі кошти. І всі прекрасно розуміють: якщо ти живеш у федерації, ти фактично відповідаєш за свою землю, як за справжню державу, а значить добробут мешканців, податки, реальний розвиток промисловості, все це на твоїй власній совісті. Саме тому в федеративних державах є дуже багаті землі, а є дуже бідні. І ніякі зусилля федеральних урядів не можуть змінити цю ситуацію всерйоз.

Чи готовий до такої ролі Луганськ, чи готовий до такої ролі Донецьк? Чи усвідомлюють мешканці цих областей, що вони давно живуть за рахунок інших українських областей? І що, якщо ті стануть також суб’єктами федерації, вони просто будуть мати не багато бажання ділитися своїми коштами із сусідами по федеративній державі. Чи усвідомлюють в Луганській і Донецькій областях, що економіка, що існувала там до останнього часу, може бути значно змінена у федеративній державі, тому що може виявитися, що якійсь федеральній землі вигідніше купувати вугілля у Польщі, ніж на Донбасі; а металургія може виявитися нездатною конкурувати за рахунок тих енергетичних цін, які будуть запроваджені для кожної федеральної землі за своїми правилами і асболютно немає ніяких гарантій, що хтось отримає більше, а хтось менше позик від російської сторони. Адже це завжди також економічні рішення, пов’язані із бажаннями кремлівських можновладців. Це сьогодні їм потрібен Донбас – завтра, коли він їм вже не буде так потрібний, вони просто не будуть бажати утримувати його економіку. 

На всі ці питання варто відповідати перед тим, як пропонувати кардинальні зміни у державному устрої власної країни. Головне, як на мене, щоб регіон мав свої права на розвиток, а країна мала свої можливості допомагати кожному регіону розвиватися. Це, тим більше, важливо зараз, коли українська економіка знаходиться у, досить, важкому стані. І вибратися з того економічного провалля, до якого призвела політика Віктора Януковича і його уряду, ми зможемо тільки всі разом.