Перехід війни у довгу залишає менше ентузіазму говорити про повоєнну відбудову, натомість більше про стійкість, і про те, як перемогти користуючись з власних ресурсів та резервів, власної ініціативи, креативу та інновацій.
Не має змоги оглянути їх усі, а тим більше — відвідати. Тож кілька нотаток на полях з тієї, де побував нещодавно. Wintech summit - започатковано порталом mind.ua у партнерстві з Мінцифри та технологічними компаніями. Вийшла досить репрезентативна сцена. Навіть дві. Одна була відведена для панельних дискусій. Друга – для презентації кейсів. Так у цьому був відчутний момент рекламної інтеграції, але і процеси в технологічному світі настільки динамічні, що навіть промоматеріали мають пізнавальну цінність.
Читайте також: Як під час iForum2023 шукали алгоритми перезапуску оборонної промисловості України
Наприклад, віцепрезидент Boosteroid Владислав Косьмін розповів про еволюцію хмарних сервісів, що дозволяють запускати насичені графікою ігри на звичайних пристроях, а заодно про те як рішення з гейм-індустрії можуть працювати у багатьох інших сферах, зокрема, для ухвалення стратегічних рішень, комунікації, навчання, терапії тощо. Цікаво було дізнатися, як українська компанія відіграла свою роль у завершенні епічного процесу купівлі Microsoft, який володіє Хbox Game Studios, свого конкурента у цій сфері Activision Blizzard Inc. за $69 млрд після майже дворічної боротьби зі світовими регуляторами. Схоже, боротися є за що, адже за прогнозом Владислава Косьмина початку 2030-х років 90% геймерів використовуватимуть "хмару". До речі, у самого Boosteroid угода з Microsoft на десять років.
На нетворкінговій сцені змістовним було спілкування із CEO YouControl Сергієм Мільманом. Сервіс, що дає доступ до відкритих даних, розширюється, допомагає дослідникам аналізувати до сотні параметрів діяльності компаній, зареєстрованих в Україні. Наприклад, з метааналізу стало зрозуміло, що попри потужний розвиток ІТ-сектора, Україна цього року вперше потрапила в стагнацію з експорту ІТ-послуг, а крім Києва і Львова на мапі України є ще чимало міст, де концентруються айтівці.
Ну, але це про інсайти та подробиці. Цілісна картинка мала б скластися від розмови гравців ключових секторів: AgriTech / FoodTech, BioTech, FinTech, IoT, EdTech & Change Management і звісно ж – MilitaryTech. Усе це ділянки, де Україна або має конкурентні переваги в експертизі, або де нам конче необхідно себе прокачати як-от в Military/Defence Tech.
Щоправда, тут якраз і забракло ширшої картинки: якого типу економіку хочемо розвивати.
Чи за інерцією сировинну, з низькою доданою вартістю, чи високотехнологічну і науковоємну. Як збираємося перемагати: конвенційними засобами, переважно шляхом західних постачань, чи асиметричними методами, новими типами озброєнь.
Звісно, що нові ще потрібно винайти та випробувати, а потім – і масштабувати. Лише власними зусиллями це зробити неможливо. Але яким буде місце українських компаній у виробничому ланцюжку? Безумовно, тут делікатне питання, де зайва публічність небажана. Але чи ставляться такі питання у принципі, чи є хоча б спроба знайти на них відповіді? Крім того, гіперфокус сьогодні на дронах (повітряних, підводних, наземних тощо), але є ще цілий спектр розробок, які потрібні на полі бою. Особливо для збереження життя бійців. Тут перелік того, що над чим варто працювати може сягати кількох десятків.
Стежив за дискусією з думкою вловити бодай натяк на бачення ситуації. Представники усіх індустрій багато говорять про автоматизацію, цифровий перехід, кібербезпеку. Про зміну бізнес-процесів теж. Про зміну парадигми вряди-годи й не дуже охоче. За спостереженнями гендиректора IT-Enterprise Олега Щербатенка, більшість українських компаній працюють на рівні Індустрії 2.0 та 3.0, а у світових — в моделі Індустрії 4.0 та навіть 5.0. У кулуарах спікери ще скептичніші. Мовляв, з інноваціями варто бути обережніше, адже інвестиції в нові технологічні рішення можуть підвищити ціну продуктів чи сервісів і призвести до втрати клієнтів і частки ринку. Але це досить вузьке розуміння інновацій.
Читайте також: Носії яких кваліфікацій будуть користуватися попитом для перемоги і повоєнної трансформації найближчими роками
До повномасштабного вторгнення Україна була на 34 місці у світі за розвитком стартапів екосистеми (як повідомляється у дослідженні Tech-імідж України у світі). Здавалося б, це - "вершки" потоків тенденцій, що змінюють економічний і соціальний ландшафт. Але на практиці цей движ не перетворює нашу економіку на інноваційну, адже значна кількість стартапів вирощується на продаж. І про це теж йшлося в панельних дискусіях. А ті новітні бізнеси, що їх засновники продовжують розвивати реєструються не в українських юрисдикціях.
Одна з ключових причин – свавілля контрольних органів, у яких руки так і сверблять "общипувати гусаків", недовіра до судової системи України, і податкова система, заточена під старий індустріальний формат, в якій не дуже вигідно, інвестувати у дослідження і розробки, розвивати команду і платити високу заробітну платню.
Формат Дія.Сіті, покликаний розв’язати ці проблеми для пулу ІТ компаній, що відповідають жорстким критеріям. Натомість вони отримують спеціальний податковий режим. Скажімо, резиденти Дія. Сіті можуть обирати, як платити корпоративний податок: 9% на виведений капітал, що визначається відповідно до встановлених правил, або 18% податку на прибуток на загальних підставах.
Директорка директорату розвитку IT-індустрії у Мінцифри Наталя Денікєєва навела кейс, коли компанія, яка обрала аналог податку на виведений капітал змогла реінвестувати частину прибутку у відкриття R&D. У підсумку завдяки продуктам, які вона невдовзі випустить на ринок до державного бюджету надійде більше коштів у вигляді сплачених податків. А кілька талановитих спеціалістів, отримали гідну роботу в українській компанії. Але поки що такі кейси залишаються у «пісочниці». От коли такі практики поширюватимуться на усю українську економіку, можна буде вести мову про трансформацію Не лише цифрову, але й структурну, інноваційну.
Можливо, роль таких подій як Wintech sammit і полягає у тому, щоби посилювати ці сигнали від індустрії до інших зацікавлених сторін, зокрема до людей, які ухвалюють ключові рішення в державі.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Микола Скиба, експерт напрямку "Освіта" Українського інституту майбутнього.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.