Як під час iForum2023 шукали алгоритми перезапуску оборонної промисловості України

Цьогорічний iForum  нагадав ринок магічних артефактів із роману Ніла Геймна "Зоряний пил": авантюристи, генії, носії таємних знань. Що обʼєднує більшість цих людей? Вони — першопрохідці безкрайніх просторів інтернету. От лише замість вловлювача блискавки та вавилонської свічі у них безпілотники. Такі реалії часу, рашистська імперія, яка втілює цілий натовп потворних персонажів не для однієї саги чи space opera, продовжує нам загрожувати.

Відтак, military-tech стала основним потоком цього форуму, хоча працювало чотири потоки. Символічний центр ваги був тут, де обговорювалися питання перезапуску оборонної промисловості. А злетіти ця індустрія може лише при наявності інновацій.

А хіба не достатньо просто перевести економіку на військові рейки й нарощувати виробництво озброєння та не заморочуватися? Швидше за все, ні. Так робить Росія і граючи за її правилами, ми її не переможемо. Свого часу "догнати та перегнати" США намагався СРСР. І програв. Виснажився. А от Південна Корея, Ізраїль, Тайвань та ще низка країн, які опинилися у ситуації екзистенційної загрози вдалися до асиметричної стратегії інновацій і досі утримують конкурентну перевагу. 

Читайте також: Гроші отримали, а зброю не надали. У Міноборони — астрономічна дебіторська заборгованість

То чим відрізняється традиційний ВПК/ОПК від military-tech?

ВПК (Військово-промисловий комплекс) та ОПК (Оборонно-промисловий комплекс) — це сукупність підприємств, науково-дослідних установ і організацій, які займаються розробкою, виробництвом, ремонтом та використанням військової продукції.

"Military-tech" — це відносно новий термін, що вказує передусім на компоненту високих технологій. А це передбачає і зміну управлінських моделей щодо організації виробництва озброєння.

ВПК/ОПК — це, зазвичай, вертикально-інтегрована структура, взаємозв'язаних підприємств. У випадку країн колишнього СРСР — державних, які займаються розробкою, виробництвом та постачанням військового устаткування, зброї та інших товарів і послуг для армії та інших силових відомств. Таку модель успадкував Укроборонпром. І виявився хай і не провальним, але далеким від максимальної ефективності рішенням

Military-tech будується розподілено і часто виявляється гнучкішим та динамічнішим. Він може включати все: від розробки дронів та кіберзброї до штучного інтелекту і передових систем зв'язку. На етапі зрілості може включати, як великі корпорації, так і стартапи, дослідницькі лабораторії, університети та інші організації, що працюють над новітніми технологіями.

ВПК/ОПК: асоціюється з досвідченими інженерами, які добре "шарять" у залізі, але рідше дають раду з усім, що за межами їхньої "лаби". Вони переважно є вузькоспеціалізованими, схильними покладатися на досвід і трохи недовірливі та скептичні до уяви, експериментів і всілякої публічності.

Втім, і одне, й інше варто поєднувати, особливо в Україні під час повномасштабної війни. У підсумку конкурентною перевагою буде симбіоз швидкого масштабування із серійним виробництвом, яке, звісно за визначенням повільніше, але створює необхідні запаси й має у розробці потужну інфраструктуру.

Для цього необхідно формувати екосистему, в якій гравці Military-tech будуть на паритетних засадах працювати із підприємствами колишнього Укроборонпрому.

Читайте також: Чому західна допомога — не завжди добре

Контури екосистеми в Україні, звісно є. Навіть організація Techosystem. Щоправда, вона більше працює дашбордом, ніж фасилітатором. На її радарах 1711 продуктових компаній, 533 сервісні компанії, 87 R&D-центрів, 45 активних інвесторів в українські стартапи, 386 закладів ІТ-освіти, 10 акселераторів, 65 ІТ-спільнот, 45 коворкінгів.

Завдяки інтерактивним інфографікам є можливість проаналізувати українські продуктові, сервісні компанії та R&D за географією офісів, кількістю працівників, стадії акселераторів, типи інвесторів тощо.  Наявна інформація про типи та стадії  інвесторів. Також з’явилася детальніша інформація про акселераторів, спільноти, коворкінги та компанії, що сприяють розвитку IT-освіти.

У 2023 році створено і кластер military- і defence- tech Brave1, який тісно співпрацює як з  підприємцями, так і з державними структурами. Лише за два місяці роботи зареєстровано 327 розробок; 138 пройшли військову експертизу і 66 відправлено Генштабом  на Міноборони для подальшого масштабування. Але оскільки представників МОУ на iForum не було помітно, то й спитати у них, як далі рухаються справи не було змоги. А от учасники iForum охоче ділилися своїм баченням і більш ніж у 80% вони, щоправда, про tech-, ніж пром-. Впевненіше почуваються у сервісах, промоції, ніж у виробництві. Цьогорічний форум підтягнув і тих, хто працював і працює із залізом, але тепер додає до хардових рішень цифру. Їх експозоною було "Місто майбутнього".

Ось кілька швидких думок від них:

1. Потрібно більше конкурсів. Бо екосистема жива тоді, коли є відчуття причетності, є драйв змагань і можливість "зайвий" раз заявити про себе і запітчити нові ідеї.
2. За інноваціями потрібно стежити. А значить — потрібен своєрідний дашборд. І платформа для обміну думок.
3. Бажано ще б підтримку держави (хоча б інфраструктуру), підтримку інвесторів, доступ до молодих фахівців, зокрема — інженерів.
4. Менше бюрократії та регуляції, бо вони вбивають інновації.

Повертаючись до того, що спікери презентували з усіх чотирьох сцен. Виходить, що не достатньо просто запиляти круту платформу і повідомити про неї на гучному форумі, необхідно йти "в поля", вишукувати тих самих хардових і недостатньо розпіарених розробників та інтегрувати їх у великі та малі екосистеми. Як мінімум дати їх сигнал, що вони потрібні.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Микола Скиба, експерт напрямку "Освіта" Українського інституту майбутнього.