Чому гауляйтери не квіслінґи?

"На початку було Слово", – як відомо з Євангелії від св. Івана. І з огляду на божественну природу вокабуларної одиниці, освічені люди завжди намагалися точно користуватися словом, усвідомлюючи, що іноді воно програмує майбутнє, іноді служить гострою й убивчою зброєю, а іноді зводить нанівець навіть найкращі зусилля, як трапилося зі знаменитим заклинанням "Сезаме, відчинися!", застосування якого перед печерою для когось закінчилося достатком, а для когось – чимось геть катастрофічним.

В українському публічному просторі присутні численні аналогії між російськими нацистами-окупантами та гітлерівцями (ґестапо, есесівці, бліцкриґ, концтабори), хоча з самоочевидних причин ніхто не порівнював російську армію з вермахтом, крейсера "Москва" з флагманами крігсмаріне, а криворуких дятлів, які падають  на власні міста, з люфтвафе.

Ще на зорі путінізму спершу фашистська, а відтак і нацистська природа цього режиму була виразно помітна не лише сотням публіцистів, а й таким глибоким знавцям предмета, як американський історик Олександр Мотиль чи британський політолог Тарас Кузьо. Я завжди скромно наголошував, що просто поділяю їхню поставу, а за аргументами адресую до їхніх текстів, один з яких, "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет" Кузя навіть переклав у 2018 році. Звісно, ця загальна аналогія, тисячократно помножена й утверджена словами й злочинними ділами московських окупантів на українській землі, спонукала до розмаїтих паралелей у назовництві: гестапо, есесівці, бліцкриг, концтабори, тотальна війна тощо. Втім, з так само очевидних причин ніхто не порівнював російську армію з вермахтом, крейсера "Москва" з флагманами крігсмаріне, а криворуких дятлів, які падають  на власні міста, з люфтвафе.

Але трапляються і доволі абсурдні випадки слововжитку, які важко виперти з комунікації, попри очевидну недолугість. Тим більше, що така недолугість не така вже й очевидна, а слівце бринить дзвінко і хвацько.

Здається, широка громадськість в Україні вже перестала називати на московський зразок питомих наших голів адміністрацій "губернаторами", "міських голів" мерами, а гривні "рублями". Проте майже на кожному кроці можна почути про таємничих "гауляйтерів", наскільки втямно з контексту – керівників ворожих адміністрацій з-поміж місцевих колаборантів на окупованих теренах.

Взагалі-то, гауляйтер – це вищий керівник у структурі нацистської партії НСДАП на певній територіально-адміністративній одиниці. Німецькі нацисти вигадали собі оті "гау", де гауляйтери були кимось на кшталт першого секретаря обкому комуністичної партії за совєтів. Оскільки й СССР, і Великонімеччина були монопартійними диктатурами, то роль першої особи в локальній ієрархії тут була незмірно вищою, ніж якогось регіонального координатора навіть правлячої партії в багатопартійній системі. Ну, либонь, з певним перебільшенням можна було назвати гауляйтером регіональної партії Віктора Януковича в часи його безроздільного панування на Донеччині перед нахабним походом у всеукраїнську політику, а відтак руху шляхом російського корабля.

Територіальні гау гітлерівці створили також у поділеній на кілька земель Австрії після того, як анексували цю країну. Австрія втратила тоді міжнародну суб’єктність і увійшла до Німеччини "областями", як і декларативно анексовані українські терени. Проте австрійці справді добровільно і з ентузіазмом увійшли до складу райху, а діяльність НСДАП поширилася на приальпійські землі, і гауляйтери цілком природно почали відігравати ту ж роль, що на берегах Райну або Шпре.

Найближча аналогія до усіх тих пасічників, пушиліних і сальдів – квіслінґи. Отож, покиньмо "гауляйтерів", називаймо кивоподібних зрадників України колаборантами, квінслінґами чи просто московськими запроданцями. Утім, пекло з нетерпінням чекатиме на них, як би ми цих іродів не називали.

Натомість найближчою аналогією до усіх отих пушиліних, пасічників і сальдів можуть бути хіба що райхскомісари, які за наказом із Берліна керували окупованими чи навіть формально анексованими територіями, де опорою загарбників була не монопартія НСДАП, а військові адміністрації. Був лише один генерал-губернатор Ганс Франк, повішений за вироком Нюрнберзького трибуналу, і того самого щиро бажаємо Сергію Кирієнкові, який за дорученням московського кремля виконує ту ж функцію на окупованих українських територіях.

А ще ближча аналогія у всієї цієї кивоподібної нечисті – квіслінґи. Це слово винайшли й вперше вжили 15 квітня 1940 року наші кращі союзники у визвольній війні проти Московії ще від часів УПА – британці. На шпальтах газети "Таймс" прізвище мерзенного зрадника норвезької нації, колаборанта з гітлерівськими окупантами Відкуна Квіслінґа, стало загальним означенням подібного типу людців. Отож, покиньмо "гауляйтерів", називаймо зрадників України колаборантами, квінслінґами чи просто московськими запроданцями. Утім, пекло з нетерпінням чекатиме на них, як би ми цих іродів не називали.

Про автора: Андрій Павлишин – історик, перекладач, член Українського ПЕНу, викладач Українського католицького університету, оглядач Еспресо.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.