Нормальні суспільні протести у Росії неможливі з однієї простої причини — їм не шкода своїх дітей.
Чи не всі більш-менш значущі соціальні та політичні протести 20-го та 21-го сторіч розпочинались найбільш реактивною часткою — молоддю та студентами, які потім підхоплювала решта суспільства. Вони брали на себе перший удар, дуже часто їх била поліція і це слугувало причиною для обурення та вливання в протест їх батьків та решти старших.
Читайте також: Росію "варитимуть на повільному вогні"
Саме за таким принципом відбувалась Помаранчева революція й особливо Євромайдан. Беркут побив студентів, які вже мали згортати протест і йти на новорічні свята і на наступний день в центрі Києва був мільйон людей.
Протести у Білорусі згасли й не отримали результату з тих же причин — молодь тиждень крутили та гамселили силовики, а їх батьки та дідусі з бабусями мовчки спостерігали за цим і часто навіть не розділяли їх мотивів, вважаючи дурнуватими вискочками.
Нечасті протести у Росії вже за ери Путіна відбувались приблизно так — спочатку досить масові та чисельні виступи молоді все сміливіше гасились силовиками, натхненними повною відсутністю реакції їх батьків
Нечасті протести у Росії вже за ери Путіна відбувались приблизно так само — спочатку досить масові та чисельні виступи молоді все сміливіше гасились силовиками, натхненними повною відсутністю реакції їх батьків. Кажуть, якраз Нємцов під час одного з таким ще масових протестів свідомо не допустив зіткнення юних протестантів з поліцією - "я не поведу дітей під поліцейські палиці". От може це і була ключова помилка і ключовий момент російських політичних протестів — може, треба було таки повести, бо тепер тих дітей ведуть під українські гармати.
В кінці минулого лютого у Москві, Пітері та решти крупніших російських міст відбувалась ідентична ситуація — на протести вийшли тік-токові підлітки, чітко розуміючи помилковість і треш того, що відбувається. У них ще немає страху перед системою, бо в силу свого віку ще не зустрічались з нею. Неповнолітні росіяни виявились єдиними, хто наважився. Ви пам'ятаєте ці спроби. І їх, переляканих і збитих в групки дітей швидко порозтягали по автозаках "космонавти". Були навіть кадри затриманих в автозаку заплаканих восьмирічок і дошкільнят, які з мамою вийшли з плакатами за мир. А зашугане і байдуже російське суспільство просто спостерігало. Може навіть і відвертало погляд.
Читайте також: Синдром вдаваної безпорадності
В кінці минулого лютого у Москві, Пітері та решти крупніших російських міст відбувалась ідентична ситуація — на протести вийшли тік-токові підлітки, чітко розуміючи помилковість і треш того, що відбувається. У них ще немає страху перед системою, бо в силу свого віку ще не зустрічались з нею. Неповнолітні росіяни виявились єдиними, хто наважився
Кажуть, молодий Франсуа Міттеран під час студентських протестів у Франції у кінці 60-х сказав історичну фразу "Молодь буває неправа, але суспільство, яке зневажає та б'є свою молодь — неправе засадничо". Я навіть пригадую зневагу українців до недавніх протестів т.з. "жовтих жилетів", мовляв, "знов французи з жиру бісяться, нам би їх проблеми". Але тут ключовим має бути усвідомлення базового права на протест як форми свободи слова. І якщо певна група людей чи навіть одна людина вважає, що має що заявити решті суспільства через протест — вона має повне право це робити й ніхто не має права бити її за це чи садити у в'язницю. Це однаково стосується і Євромайданів і Прайдів.
В Україні кажуть, що чужих дітей не буває і тому однаково сумно за кожного убитого чи покаліченого юнака чи юнку, яким би ще жити й жити. То, схоже, що засадничо ця війна з боку Росії стала можлива в першу чергу тому, що у них не буває навіть своїх дітей.
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.