Державні терористи Вагнера як тест реакції Заходу

Одним розчерком пера Білий дім може позбавити Московію статусу суверенної держави, після чого міжнародні суди отримають підстави розпиляти  РФ на дрібні шматочки через численні позови. Та замість прискорити демонтаж російської імперії юридичним інвентарем, Захід  прискіпливо вдивляється у плани українського контрнаступу.

Нещодавно бункерний вдавав із себе Тараса Бульбу із його знаменитим "я тебе породив, я тебе і вбʼю": під камери він зізнався, що російська держава повністю забезпечувала терористичну ПВК Вагнера зі своєї скарбниці. 

Утримування бойових зеків з травня 2022 по травень 2023 обійшлося скарбниці 276 млрд руб, або $4 млрд. У цю суму входить пряме фінансування найманців (86 млрд руб), страхові виплати (110 млрд руб), дохід від харчування армії структурами Пригожина (80 млрд руб).

Читайте також: Чому Захід вважає розпад Росії "найгіршим сценарієм"

Це удвічі більше, ніж Кемль потратив торік на культуру, учетверо більше, ніж на спорт.

Чорний рот Кремля Дмітрій Кісєльов змальовує масштаби найманської імперії іншими цифрами:  на рахунки лише  однієї пригожинської компанії "Конкорд" за час існування накапало від режиму 1703 млрд руб (понад $25,3 млрд), і ця сума перевищує річні видатки на всю медицину в державі, а також освіту. Ось у такий нехитрий спосіб ми отримуємо відповідь на запитання, чому культ зека в Московії є значно популярнішим, ніж здоровий спосіб життя чи освіченість. 

Кремль зізнався у створенні транснаціонального терористичного угрупування… що далі? 

У Європі все складно. На рівні ЄС не існує правової бази визнання країн терористичними. Вже понад десяток країн й організацій визнали РФ державою — спонсором тероризму: ПАРЄ, парламентська асамблея НАТО, Європарламент, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Нідерланди, Словаччина. Та у всіх цих революцій є одна хиба: вони політичні та не мають реальних правових наслідків. ЄС зі своєю фантомною любовʼю до РФ не поспішає готувати необхідне законодавство.

Читайте також: У різних реальностях, або Час говорити по-поганому

У США ще складніше. З одного боку, всі оті європейські резолюції, зазвичай, приймаються з однією метою — політичного та суспільного тиску на Білий дім, у якого вже існує безвідмовний інструмент — визнання держави спонсором тероризму: отримавши подібний статус країна фактично втрачає свою субʼєктність: обмежуються її дипломатичні взаємини, блокуються фінансові ринки та міжнародні фінансові операції, заморожуються державні та приватні  активи за межами самої країни, і можуть бути конфісковані через суди. З іншого боку, Uncle Sam не дуже поспішає скористатися отією законодавчою кувалдою, аби прихлопнути це путінське гніздо. Навіть ПВК Вагнера не отримала статусу "іноземної терористичної організації", а стала всього тільки транснаціональною злочинною організацією, що рівнем нижче. 

Пояснень тут може бути багато, але всі вони зводяться до простого: загострювати взаємини з ядерною державою не хочуть навіть США.  І байдуже, що сама держава вже на ладан дихає. 

Бажання США та Європи вирішувати "проблему Путіна" переважно руками України цілком зрозуміле. Та при цьому наші західні партнери знають набагато коротший шлях до спільної перемоги, але поки що не користуються ним. Принаймні, поки що, не дуже помітно.

Джерело

Про автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор Obozrevatel

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.