Ердоган таки підписав протокол про вступ Швеції до НАТО і, тим самим підтвердив, що Туреччина тяжко-важко, але обирає Захід. І зовсім не проти того, щоби інфраструктура НАТО і надалі наближалася до російських кордонів...
Підпис Ердогана – це не процедурний крок, а стратегічний вибір.
Читайте також: Байден — президент війни, і він вже переміг
Цей вибір бодай трохи полегшує ситуацію на Близькому Сході. Адже навіть попри те, Ердоган заявив про необхідність створення держави Палестина в кордонах 1967 року та телефонну розмову з лідером Хамас, Ердоган тепер не наважиться на пряме протистояння з країнами Заходу, і у лавах НАТО не буде розколу, – а це міг би бути найжахливіший сценарій війни в Ізраїлі.
Вочевидь, на Близькому Сході Ердоган і надалі маневруватиме, виконуватиме різні посередницькі функції та відтягувати час, коли знову доведеться якийсь стратегічний вибір.
Про автора. Сергій Таран, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.