Військовослужбовець, воїн 128-ї Закарпатської бригади, командир підрозділу реактивного артилерійського дивізіону, капітан Збройних сил України, а ще недавно, в мирному житті, – український історик та педагог. Справжньому професіоналу військової справи Василеві Боєчку 10 березня 2022 року Указом Президента України було присвоєне звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
"Еспресо" розповість про життя і військові будні героя.
Василь Боєчко народився у селі Семаківці Коломийського району на Прикарпатті. Мама, Марія Григорівна, була вчителькою математики. По закінченню школи він вступив на історичний факультет Чернівецького національного університету. Як і мати, обрав фах педагога – став учителем історії. Коли навчався в школі, то особливо любив цей предмет – саме тоді Україна розпочинала шлях свого становлення.
У студентські роки захоплювався історією, брав участь в археологічних експедиціях. Під час розкопок знайшов предмет тисячолітньої давнини, фрагменти керамічного посуду, залишки кам’яних знарядь. Працював учителем історії у сільській школі, а згодом і старшим інспектором дорожньо-патрульної служби райвідділення МВС України.
Влітку 2015 року Василь Боєчко, як старший лейтенант запасу, пройшов курси перепідготовки в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Невдовзі вже був у районі АТО, обіймаючи посаду командира реактивної артилерійської батареї однієї з піхотних бригад.Саме там і відчув повною мірою всю відповідальність своєї нової посади та силу систем залпового вогню.
"Особливо сумувати не було коли. Увесь час – напружена робота. 8-9 місяців – служба в районі АТО/ООС, потім – повернення до пункту постійної дислокації, а десь за пів року – знов ротація на Донбас", – розповідав про ритм роботи батареї капітан Боєчко "Армії інформ".
Читайте також: Герої України: Олександр Оксанченко – майстер, закоханий у політ
Перед повномасштабним вторгненням, напередодні нового 2022 року, повернувся зі Сходу. 4 січня відсвяткував свій 47-й день народження в колі родини, а вже трохи менш ніж через два місяці знову повернувся до лав ЗСУ.
"У Васильківському районі за мною рушила колона іншої батареї нашого дивізіону. Так от, її розстріляла рашистська ДРГ. Вісім наших бойових побратимів загинуло, а ще п’ятеро дістали поранення. Ось так, в одну мить… Уявляєте собі?" – пригадував ті трагічні події Василь Боєчко.
Десь о шостій ранку 27 лютого підрозділ капітана Боєчка почав бити по ворогах. Першого ж дня українські артилеристи знищили колону ворожої техніки у Бучі та склад боєприпасів у Мощуні.
Читайте також: Герої України: Інна Дерусова – рятувала життя до останньої хвилини
Упродовж 17 днів Боєчко виконав більш ніж п’ятдесят вогневих завдань, у результаті яких були вражені колони, скупчення живої сили, техніки противника, а також особовий склад росармії.
"Найгірше трапилося 14 березня, коли внаслідок чергового обстрілу російських загарбників загинув мій підлеглий і хороший товариш Олександр Лабунський. Це була дуже важка, непоправна втрата для мене, для всього нашого підрозділу та для України. За кілька днів після цього Олександру посмертно було присвоєно звання Героя України" – розповідав Боєчко.
Під час місячних боїв на Київщині капітан Боєчко здійснив подвиг – утримав довірену йому ділянку плацдарму та не дав ворогу пробитися до Києва й оточити столицю. Тоді його бригада виконала стратегічно важливе завдання зі стримування контрнаступу противника на Київ з боку села Мощун.
"Я спочатку не повірив, а потім дивлюся: дійсно, це про мене. І мама, і дружина з донькою про це знають. Пишаються! А я пишаюсь людьми, з якими служу пліч-о-пліч, нашою нескореною Україною та її мужніми синами й доньками!" – наголошує Боєчко.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал:https://t.me/espresotb