Суб'єктивне спостереження — останні події натякають, що все буде "таке собі". Ми, скоріш за все, виграємо війну, але потім усі епічно переср*ться з усіма, а на троні вмоститься закомплексований і самозакоханий авторитаризм. І байдуже, як його зватимуть той авторитаризм, Вовочка чи Андрюша, чи якось ще.
"Не на часі, бо війна" замінять на "не на часі, бо країну підіймати треба".
Ми досить просто відмовимося від свободи слова. Чому вона зайва — причину підберуть і "простим людям" все пояснять
Читайте також: Чому Україна виявилася готовою до війни
Ми досить просто відмовимося від свободи слова. Чому вона зайва — причину підберуть і "простим людям" все пояснять. Тих, хто ставитиме незручні питання, будуть хейтити. Для годиться влада дозволить "офіційні" альтернативні ЗМІ та буде регулярно тим пишатися, мовляв "от у нас і альтернативні думки є". Там себе тепло почуватимуть професійні розслідувачі.
Активісти будуть знаходити ніші для існування (чи виживання) - одним грант, іншим наглядова рада, а там і до "замміністра" доростеш, якщо чемно будеш поводитися.
Від тих, хто вернеться з війни, чекатимуть "прийдуть порядок наведуть". Але вони: хто підійматиме з руїн власне життя, родини, бізнес... хто одразу махне рукою і поїде геть
Від тих, хто вернеться з війни, чекатимуть "прийдуть порядок наведуть". Але вони: хто підійматиме з руїн власне життя, родини, бізнес... хто одразу махне рукою і поїде геть, бо сил на новий бій із реаліями вже не буде... хто на адреналіні ломанеться назустріч викликам і одразу почне розчаровуватися... В суспільстві буде жорсткий ПТСР і... образа - "за що побратими гинули".
Читайте також: Люди, для котрих є "тому, що треба"
Хто дасть тому раду? Частина шукатиме наступного рятівника (тобто на кого спихнути відповідальність за "чому нічого не змінюється") - чергові прізвища ("от це точно правильний вибір"). Менша частина хотітиме "нарешті партій з ідеєю", але так, щоб фінансував хтось. Геть мало-мало будуть намагатися шукати навіжених, у котрих ще не вкляк ентузіазм.
Злість на фразу "а ми говорили" буде підтвердженням — вони ж таки говорили, тільки більшість воліла не чути. Більшість і надалі не визнаватиме, що винна — вона, її інфантильне глупство.
Якийсь поступ вперед трапиться, але ривка — ні.
Якщо не станеться дива...
Ще одного.
Про автора. Віталій Гайдукевич, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.