Про це він розповів в етері Еспресо.
"Туреччина вітає будь-які газові потоки з Ірану, Єгипту, Росії, Центральної Азії. Адже турецька політика доволі непослідовна: з одного боку Туреччина вже стає суттєвим гравцем у постачанні газу до Європи, але могла б стати газовим хабом набагато раніше. Якби вона була послідовна у тому, щоб туркменський газ з Центральної Азії потрапив через Каспій та Південний Кавказ до неї, а потім у Європу. Тут якраз Росія скористалася нагодою і зробила пропозицію Анкарі, так з'явився "Блакитний потік" (газопровід між Росією і Туреччиною, прокладений по дну Чорного моря – ред.) замість Транскаспійського газопроводу, потім те саме повторилося під назвою "Турецький потік" (газопровід, що проходить по дну Чорного моря з Анапського району Росії до Туреччини - ред.)",- пояснив експерт з енергетики.
Михайло Гончар продовжив, що тепер знову з'явилися росіяни у вигляді Путіна з пропозицією зробити газовий хаб, звичайно, що це вписується у турецьку концепцію. А Путін, розуміючи, що його імідж у Європі вже не той і нікого не спокусиш дешевим російським газом та прямими газопроводами, виставляє Туреччину як проксі (посередницький, проміжний ланцюжок – ред.).
"Вважаю, що з цього нічого не вийде, тому що у Європі по іншому дивляться не тільки на Путіна, але й на Ердогана. Нинішня Туреччина своєю політикою лякає ЄС тим, що вона еволюціонує у бік прихильності до авторитарних режимів. Тому, навряд чи ця ідея навіть у турецькій обгортці буде реально сприйнята Європейською комісією. У Європі віддають перевагу, щоб мати справу з скрапленим газом, а не з масштабними трубопровідними проєктами. Я не думаю, що європейці у друге наступлять на російські граблі, у якому б вигляді вони не були чи то "made in Turkey", чи інші", - зазначив Гончар.