Карл, Маркс, Арахамія! Чому китайські гроші для Зеленського — це смерть для України?

У вас є родичі, яких згноїли у радянських таборах чи якісь бабусі-дідусі, які пережили Голодомор, і до кінця свого життя ховали під матрац скибку хліба, пряник чи шоколадну цукерку? Якщо скучили — прочитайте про світле майбутнє під кривавим стягом комунізму, яке готує нам Зеленський, партія “Слуга народу” і товариш Давид Арахамія. 

Наш шостий президент і його молода зелена команда люди унікальні. Тільки Зеленський може брати участь у Дні державності Литви, наголошувати на те, що Вільнюс - наш друг і партнер номер один. Навіть десь поміж зустрічами просити членство в НАТО і ЄС. І це є абсолютно вірно - у 1940 році Литва пізнала на власному досвіді десь таке, як зараз відбувається на окупованих українських територіях. Маріонеткові уряди, депортації, арешти неугодних і заселення у теплі литовські хати успішних материкових росіян — з російською мовою, ненавистю до усього місцевого і бажаннями змішати остаточно балтійські народи у купку безликого лайна. А десь у Києві у цей час товариші зі “слуг народу” записуються у червоні загони. І сором такий, що просто чи не вперше за всі роки роботи в політичних оглядачах крізь землю провалитись хочеться.

В ефір вилізла людина-Арахамія, той самий Давид Арахамія, який є головою провладної фракції “Слуга народу” і на повному серйозі заявив, що… принципи його політсили і Комуністичної партії Китаю багато в чому збігаються, оскільки їхнім девізом є “служіння народу”. А ще привітав керівництво Комуністичної партії Китаю та всіх китайців ….зі 100-річчям від створення КПК. Вибачте, що нас чекає невдовзі? Скасування заборони на Комуністичну партію України, яка доклала значних зусиль для зомбування мешканців окупованого Криму і шмату Донбасу? А ще років так 15 до 2014-го активно заводила через свої осередки агентуру ФСБ? Чи, можливо, з головного локального комуніста Петра Симоненка струсять нафталін і на зло українській спільноті засунуть десь в УКФ чи “Мистецький Арсенал”?

Поки Зеленський на словах розказував литовцям, як важливо отримати членство в ЄС — Арахамія соловеєм заливався, як важливо розмножити КПУ по всій території України. Типу ми нічого не зрозуміли з досвіду 2012 року, коли локальні комуністи разом із ПР робили усе, аби Україна якомога швидше стала федеральним округом Російської Федерації… Де був цей цинічний чоловік, коли “ленінопад” зразка 2013 став маячком серйозних світоглядних змін українців? 

Ось що каже про комуністичні щупальця у кожному селі і місті Арахамія:  “Попри величезну територію Китая КПК представлена в кожному населеному пункті країни – від невеликих сіл до великих міст. Цей досвід неодмінно варто переймати”. Мені цікаво, керівник фракції “Слуга народу” зовсім не дивився результати місцевих виборів-2020, де у провладної партії нема жодного мера ключового міста? І жодного першого місця у регіонах? Вся соціологія свідчить про те, що у партії “Слуг народу” є якісь рейтинги допоки відсутня політична альтернатива — а якщо вона з’явиться, коміки знову повернуться до роялей…

Але слухаємо лайфхаки від Арахамії далі. Рік тому, виявляється, він прочитав російською мовою книгу “Сі Цзіньпін про державне управління”, яка “справила на нього сильне враження”, тому він вирішив сприяти появі україномовного накладу книги. За версією Арахамії — це треба, аби українці “змогли дізнатися, як Китай подолав труднощі і домігся стрімкого зростання економіки”. На його думку, "китайське диво" стало можливим завдяки довгостроковій стабільності проведеної КПК політики. Арахамія зазначив, що Україна сподівається перейняти позитивний досвід Китаю в області економічного розвитку”.

Я працюю в сфері медіа і політики із 2008 року, мала досвід спілкування з низкою політиків. Але уперше мені стало так соромно. За людину-Арахамію. І за те, що нам знову нав’язують комунізм. Той самий комунізм, який спустошив цілі регіони і знищив з лиця землі низку щасливих і міцних українських родин. “Таке чувство, що Бог нас за щось наказує” і випустив цих арахамій. От я особисто читаю книги з досвіду ЄС, Південної Кореї, США і Британії — і мені це якось ближче чим комуняки. У нас уже були комуністи. Донині за ОПЗЖ голосують. Дякую, не треба.

Але тепер ще кілька слів про раптову любов нинішньої влади і комуністичного Китаю. Не так давно наше міністерство освіти та науки і мініфраструктури підписали парочку стратегічних угод про китайські комуністичні грошенята. Ось вичерпна думку економіста Сергія Фурси, чому брати кредити у Китаю і не розвивати власну економіку — як того вимагають західні партнери — дуже погано. 

А ось журналістка та редакторка Марина Євтушок вичерпно пояснює, чому слідом за китайськими мільйонами обов’язково разом приходять утиски прав і свобод, репресії і знищення демократії. Прямо зі свіжими прикладами, чому китайський варіант для держави, яка ще розбирається із наслідками совка — найгірший.

Чому так? Ну, бо Китай врахував всі помилки СРСР. І здійснює свою експансію, використовуючи слабкості західної системи. Тобто, капіталістичної системи. Ми зараз не буде апелювати до гуманності чи моральності. Адже співпраця з тоталітарною країною, в якій прямо зараз сотні тисяч людей знаходяться в концтаборах, які нічим не поступаються нацистським та радянським – це вже ознака того, що ні в НАТО, ні в ЄС ви насправді не хочете. Тим більше, якщо це НАТО оголошує протистояння з Китаєм і сам Китай головним ворогом Заходу. 

Давайте виключно про гроші. А суть справи така, що Китай завжди заманює легкими грошима. Мовляв, МВФ не дає вам коштів, бо вимагає реформ? Щоби ви поступово знижували свої борги, а значить – і свою залежність від того-таки МВФ? Але ви при цьому хочете спокійно красти далі? Супер, саме в такому випадку до вас і прийде китайська корпорація. Державна, звичайно. Або й уряд напряму. Який запропонує вам легкі гроші. 

Ось тільки проблемка – реалізовувати будь-які проекти будуть привезені китайські робочі. Керувати всім буде китайський менеджмент. Інфраструктуру візьмуть під контроль китайські контрагенти. А країна, яка брала нібито легкі гроші, залишиться винна великі гроші. Які доведеться відпрацьовувати в політичному плані. Наприклад, підтримувати Китай у знищенні уйгурів чи тибетців, не заважати Китаю підминати під себе всю Азію, пускати китайські гроші тощо. 

Зеленський зараз йде протореним шляхом Януковича. Який теж хотів вициганити легких грошей з Китаю. І почав вициганювати – і тільки Майдан зупинив процес вповзання України в сферу пливу Пекіну. Ну, а нинішній керманич конче потребує того самого – коштів на своє “велике крадівництво” та годування мафії навколо себе. Китайці радо готові підставити плече. Особливо коли Зе-влада, фактично, рве стосунки на практиці із західним світом. А далі, вони, звичайно, змусять його платити по рахунках. Але це буде потім. А поки можна типу послати МВФ і показати, який ти крутий у побудові доріг. На китайські гроші. А уйгури? Та фіг з ними.

Воно би, може й було, пофіг, якби тільки не згадати, що ми на словах так хочемо бути союзником США. Та й маємо війну з РФ. Яку якраз переварює Китай. І пускати до себе головних противників США – це напевно якось не дуже нас наближає до союзництва з Вашингтоном. Плюс Китай чітко допомагає РФ в її боротьбі з невизнанням анексії Криму.

А найпікантніше в усьому цьому те, що головними провідниками інтересів Китаю є наші нувориші-олігархи. Зокрема, Ахметов, Новинський та Ярославський. Які давно вже співпрацюють з Китаєм. І які за зелений папірець матір рідну продадуть, не те що перспективи України. І в тому, як Шостий зараз йде на поводу у цих провідників Китаю тут, ще раз проявляються реальні ціни цього політика та його оточення. Тобто, набити собі кишені і піти з Банкової мільйонерами. І пофіг, якщо ці мільйони будуть в юанях.