Довженко-Центр презентував колекцію "Шевченкіана у кіно"

Про це повідомили у Довженко-Центрі.

Державний фільмофонд Національний центр Олександра Довженка представив колекцію "Шевченкіана у кіно". Це три стрічки 1926-го, 1951-го та 1964 років, що демонструють три різні втілення образу Кобзаря на екрані.

"З 1920-их років українська радянська кінематографія звертається до життя і творчості Тараса Шевченка за натхненням, а також необхідними сюжетами й образами, які б допомагали владі говорити про тяглість і невідворотність революційних перетворень нового режиму. Фільми про Шевченка цементували міф про поета, як палкого революціонера, протобільшовика. У кіно 1960-их Шевченко вже мав більше спільного з дисидентами, ніж революціонерами. Не дивно, що він і його твори зникли з екранів до кінця 1980-их, початку 1990-их", - поділились у Довженко-Центрі.

Колекція "Шевченкіана у кіно" являє собою біографічні фільми про Шевченка, які відображають еволюцію ролі, відведеної головному поету України в Радянському Союзі.

Перший фільм режисера Петра Чардиніна "Тарас Шевченко" (1926) - байопік про генія, створений до 112-річчя з його народження досвідченим майстром масштабних і складних постановок. Стрічка з успіхом йшла у прокаті в Україні та за кордоном і стала найуспішнішим кінопроєктом 1926 року. Шевченка зіграв Амвросій Бучма.

"Тарас Шевченко" (1951), режисера Ігоря Савченка - це масштабна картина, що входила в план постановки ще з 1940-х. Фільм охоплює життя Шевченка вже з 1841 року і подає його за вимогами пізнього сталінізму перш за все як революціонера. Роль Шевченка виконав Сергій Бондарчук.

У картині 1964 року "Сон" режисера Володимира Денисенка дебютував Іван Миколайчук, який паралельно тоді знімався у "Тінях забутих предків". Складно композиційне поетичне осмислення життя Шевченка, що переплело його біографію з сюжетом "Сну", спогадами, фантазіями та видіннями. Цим Денисенко полемізував із "Шевченком" 1951-го і реактуалізував його образ для шістдесятників.

"Українські класики, Петро Чардинін, Іван Кавалерідзе, Ігор Савченко і Володимир Денисенко, творили кожен свого Тараса (навіть за відсутності Шевченка на екрані). Цей Тарас відповідав запитам і настроям свого часу, а у знайомих усім зі школи історіях про Кобзаря можна помітити значно більше про епоху, коли знімався фільм, а не жив поет", - додали в Довженко-Центрі.