Про це повідомила українська культурна менеджерка Софія Челяк у Facebook.
У "Видавництві Старого Лева" вийде збірка поезій "Свідчення" української письменниці Вікторії Амеліної, яка загинула 1 липня 2023 року від поранень, отриманих під час російського удару по Краматорську.
"Я не знаю, чи зроблю щось важче і важливіше в житті, і чи буде щось таке, що так сильно мене ламало. Два дні після мого дня народження, 15 травня, Вікторія зокрема написала, що хоче видати збірку поезій, її назва "Свідчення", а видати вона хоче її у "Видавництво Старого Лева" і просить мене допомоги з ілюстратором", - поділилася спогадами членкиня Українського ПЕН.
Вона зазначила, що Вікторія Амеліна під час "Книжкового Арсеналу" у розмові з головним редактором "ВСЛ" Марʼяною Савкою залишила короткі вказівки щодо збірки. Місяць після похорону письменниці Челяк разом з подругами Вікторії, редакторками намагалися уявити, що б сподобалося авторці "Свідчення".
"Ілюстратором ми запросили Данила Мовчана, бо хотілося сакральності, для мене це був єдиний можливий варіант для ілюстрації, щоб вона звучала в унісон з поезією. Проглядаючи верстку, ми зрозуміли, наскільки це було правильне рішення", - розповіла культурна менеджерка.
Олександр Амелін переглянув усі можливі файли, чернетки, звіряв варіанти публікацій, щоб "знайти саме ту форму кожного вірша".
"Збірку ми закриватимемо хронологією подій. Для цього я прочитала наше листування з Вікою в усіх можливих чатах. Виявилося, що за час повномасштабного вторгнення не було днів, коли ми не списувалися чи не зідзвонювалися. Це чорна робота, я думала що зійду з розуму, поки читала все, від безжальної пустки її відсутності, яку я не знаю, чи колись заповню. Дуже шкода, що не записувала наші телефонні розмови", - зізналась Челяк.
Вона також поділилася фото обкладинки книжки.
Фото: facebook Софії Челяк
"Ця книжка - це так виглядає моє вирване серце. Я дуже сподіваюся, що, Віко, вона тобі сподобається, і я тебе не розчарувала", - додала вона.
Вікторія Амеліна померла 1 липня від поранень, отриманих під час російського удару по Краматорську. 37-річна Амеліна була в ресторані Ria Lounge разом із групою колумбійських журналістів і письменників, коли окупанти завдали удару по будівлі.
Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року здобула ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка" з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.
2014 року вийшов дебютний роман Вікторії "Синдром листопаду, або Homo Compatiens". Книжка ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії "ЛітАкцент року – 2014". Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.
Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце". Наступна її книжка для дітей "Е-е-есторії екскаватора Еки" побачила світ у 2021 році. У 2017 році у "Видавництві Старого Лева" вийшов друком другий роман Вікторії "Дім для Дома". Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: "ЛітАкцент року – 2017", Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала "Дім для Дома" найкращою прозовою книжкою року.
Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" було перекладено іспанською мовою.
Читайте також: Вікторія Амеліна - людина, що відразу ставала рідною
У 2021 році Вікторія стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року вона заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.
Через повномасштабну війну Росії проти України Вікторія Амеліна стала не тільки письменницею. З літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де, зокрема, знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
Водночас Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, яка незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповіла про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни.