"Ліберальні" російські ЗМІ – один із підрозділів медіафронту Путіна, – Айдер Муждабаєв

Про це в коментарі Еспресо заявив журналіст і медіаменеджер, заступник гендиректора телеканалу ATR Айдер Муждабаєв, який багато років працював у російських ЗМІ.

"Путін поганий, а російський народ – хороший" – це те, що ми чуємо і будемо чути від так званих ліберальних інтелігентів, які хочуть десь прилаштуватися на Заході, взяти паузу, а потім, коли ЗСУ і західна коаліція переможуть Путіна, сподіваються, що зможуть підняти руки і сказати: "А ми хочемо тут будувати демократичну Росію, бо ми там були ні при чому". 

Якраз "при чому"! Візьмемо, наприклад, найбільш статусні приклади так званої журналістики. Олексій Венедиктов, Дмитро Муратов, Євгенія Альбац, "Медуза" – вони всі підлягають люстрації. Я докладу всіх зусиль, аби розплющити очі Заходу і всім: ніхто з цих людей не може працювати в журналістиці. Ці люди йшли на такі компроміси, на які нормальна людина ніколи би не пішла", – зазначив Муждабаєв.

Він каже: приклад пропагандистки Овсяннікової, з якої зненацька почали ліпити борчиню за свободу слова, є тривожним дзвінком, що свідчить – потрібно багато працювати, щоб відкрити очі Заходу.

"Давайте відверто ставити питання і відверто на них відповідати. Перше питання: що ти там робила? Чи не цей сюжет про "розіп'ятого хлопчика", через який десятки тисяч бовдурів-убивць з усієї Росії, мотивовані такою "жорстокістю українських фашистів", пішли їх убивати? Один лише цей фейк коштував може тисячі життів українців. Хтось за це буде відповідати чи ні? Чи Овсяннікова прозріла лише в лютому 2022 року і вистрибнула в ефір, уся така красива?

Це лише один локальний приклад, а є й інші. Центром пропагандистської павутини був Яндекс, який викривляв медійний простір, конструював пошук таким чином, що зручні для них новини потрапляли в першу десятку, першу сотню, а решта губилися десь на далеких сторінках. Відтак людина спершу бачить завжди пропаганду. Вона думає: більшість каже так, тому це, мабуть, правда. А в РИА "Новости" 518 сайтів! Вони приховані і ніхто навіть не задумується, що насправді це – держсайти. Просто читають, споживають і ходять собі задоволені. 

Гендиректорка Яндекса Олена Буніна, яка була значно впливовішою людиною в пропаганді, ніж Овсяннікова, в перші дні втекла в Ізраїль.

Є право на репатріацію? Жодних проблем! Але чи не хоче вона розповісти, як вона роками очолювала пропаганду, зустрічала Путіна кілька років тому в пропагандистському медіацентрі? Вона тоді не знала про алгоритми фільтрації правди, про пріоритети подачі новин? Може, краще про це публічно розповісти зараз, а не під час трибуналу? Бо Яндекс – це дуже крутий інструмент, може, навіть дієвіший за федеральні канали. Він знищував правду для тієї частини суспільства, яка, можливо, й шукала цю правду, але їм перекрили останній шлюз", – пояснює Муждабаєв.

Тих, хто цікавився новинами і пробивався ще й через цей "шлюз", зустрічав останній форпост, каже Муждабаєв – так звані ліберальні ЗМІ. 

"Новая газета" керувалася ФСБ, "Ехо Москви" фінансувалося Газпромом, "Медуза" в Латвії гібридно працювала на "рускій мір", а "Дождь" насправді завжди належав Мєдвєдєву і керувався його людьми. 

Доказом цього є дуже проста річ – вони припинили журналістську діяльність, варто було Путіну клацнути пальцями. Він сказав: усе, цей фронт ми закриваємо, більше не потрібно. Забирайте цей "театр Карабаса" в коробки – і в шафу! І зараз вони, неначе покинуті сумні маріонетки", – каже Айдер Муждабаєв.

Своїм завданням він бачить виводити цих людей на чисту воду.

"Цій гібридній публіці, що вдає із себе пристойних людей, не можна давати причаїтися. Бо потім, після капітуляції Росії, вони вистрибнуть і скажуть: "А ми готові будувати прекрасну Росію майбутнього". Ні-ні, спочатку ласкаво просимо до Служби безпеки України – на допит. А потім поговоримо", – зазначив Муждабаєв.

Повний текст інтерв'ю з Айдером Муждабаєвим читайте на Еспресо незабаром.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb