Ми дійсно спростовуємо інформацію про те, що росіяни накопичили близько 10 тис. війська поблизу кордонів навпроти міста Суми. Ця інформація не підтверджується - ОВА мала розмову з військовим командуванням, де вони це обговорили і виявилося, що ці дані не відповідають дійсності. Певно той старший лейтенант, який дав коментар The Times, зараз робить висновки, що не треба було виступати генералом і планувати дії за армію РФ. Ми маємо достатньо стримано ставитися до будь-яких публікацій навіть у поважних та відомих виданнях.
Північ Луганщини та частина Харківщини - це та ділянка, яка буде найбільш небезпечною у найближчий проміжок часу. Ми зараз на тому етапі, коли ворог проводить наступальну операцію. Це її перший етап, коли по всій лінії фронту ворог наступає, оцінюючи ефективність нашої оборони. Там, де він відчує слабинку, противник на другому етапі буде кидати резерви й розвивати дії.
На території України зараз 320 тис. російських військ - вдвічі більше, ніж у момент вторгнення. Тут є штатні підрозділи, і ті, хто пройшов підготовку після мобілізації. Ми маємо весь спектр російських військових.
На Луганщині та Харківщині ворог перекидає підрозділи з Валуйок, щоб наситити фронт. Зараз тут відбуваються бойові дії в зоні Куп’янськ - Синьківка - Граниківка - Дворічна. Росіяни тут намагаються тиснути, щоб зменшити зону оборони ЗСУ поблизу річки Оскіл. Над Куп’янськом відбувається важлива динаміка, ворог теоретично планує йти від Куп’янська до Ізюму, щоб зменшити присутність наших військ на лівому березі річки Оскіл.
Біля Кремінної відбувається просування в бік Діброви. В населених пунктах Торське і Невське йдуть активні бої. Була інформація, що ворог просунувся від Діброви на 1 км на захід, але в цій зоні він вийшов на відкриту ділянку території, де за рахунок артилерії він зазнав значних втрат. Ворог підтягуватиме сили - ділянка Куп’янськ - Кремінна - Сватове є надзвичайно важливою для противника. На другому етапі наступу - у цій зоні буде збільшена кількість сил та атак. Ця зона - Кремінна. Там ведуться бойові дії з піхотою, важливо мати міномети, гранатомети, снайперів.
Бахмут тримає оборону. Зміни, які можна назвати прогресом ворога, не є помітні. На півночі від Бахмута є найбільша динаміка з точки зору обмежених просувань противника. Генштаб говорить, що у Красній Горі наша артилерія знищує ворога і він не міг закріпитися. Зараз росіяни намагаються протискатися в зоні Парасковіївки, але і там особливого просування немає. Хоча там ворог намагається тримати під вогневим контролем трасу. Росіяни намагаються розширити лінію фронту і відбуваються зіткнення у районі Роздолівки, Федорівки, Спірного. Там ворог намагається знайти якісь прогалини в нашій обороні. Цікава динаміка - ворог намагався захопити Україну, потім дійшли до битви за Донбас, потім Донбас звузився до Бахмуту і зараз йдуть бої за захоплення Васюківки. Ми бачимо, як зменшуються амбіції російської армії.
Ситуація на півдні від Бахмуту абсолютна інша, ніж на півночі. В зону Бахмуту було переведено резерви - танки, артилерія високого калібру, далекобійна артилерія. На півдні ситуація цікава - ворога відкинуто поблизу Іванівського. Зараз у противника немає сил і засобів, щоб просуватися до траси Костянтинівка - Бахмут. Вона не використовується, але дає можливість нам проводити контрнаступальні дії в цій ділянці. Панівні висоти в районі Часового Яру уже сьогодні дають можливості ефективно використовувати артилерію, щоб перемелювати противника.
Наступ росіян в зоні Вугледару буде продовжуватися. За останній тиждень ворог підтягнув кілька бригад на посилення. Зараз РФ там використовує артилерію, танки, штурми піхоти, щоб далі намагатися пробити нашу оборону. Рух росіян пов’язаний з убезпеченням транспортного шляху від Волновахи, щоб ми не могли вражати пункт забезпечення. З іншого боку, рух від Вугледару на північ має бути пов’язаний з активністю військ РФ вже з півночі (намагання зайти в тил ЗСУ в районі Бахмута, Донецький напрямок). Ці підрозділи діють лінійно та прогнозовано. Бригади, які обороняються, доволі просто знищують живу силу противника. Третій наступ на Вугледар, що готується, думаю, завершиться значними втратами та крахом росіян.
Відстань у 120 км до Криму ми можемо покривати залишками ракет “Точка”. Запаси є, вони час від часу використовуються. Найбільша дальність - ми можемо використовувати ударні БПЛА українського виробництва. Відстань від 300 до 1000 км є в межах можливості ЗСУ. Якщо ми дочекаємось закордонних ракет - ефективність стане вищою.
Вікно можливостей ми маємо прив’язувати не тільки до Мюнхенської конференції, а до Раймштайну-9, де неодноразово говорили про те, що Україна має навесні розпочати контрнаступ. Зусилля всіх країн скеровані на те, щоб ми мали той броньований кулак для контрнаступу. Є певні виклики - ми зараз намагаємось утримувати дії противника на всій лінії фронту і використовуємо резерви. Я сподіваюсь, що у нас є чітке розуміння, що частина резервів для стримування, а частина для формування бригад, які забезпечать контрнаступ з технікою, яку ми отримаємо. Це вікно можливостей є і в України, і у Заходу - вони мають максимально швидко поставити техніку. Зараз є певна одностайність у тому, що, чим швидше це буде зроблено, тим швидше ми доб’ємось перемоги на полі бою.