Перемога залежить від того, наскільки всі українці готові не на словах, а на ділі включитися у війну і реальне життя.
Передовсім, це стосується навіть не ухилянтів — хоча і їх теж. А влади. І особисто Зеленського, який нарешті має зрозуміти: або він починає думати, як керівник воюючої країни, або не буде країни. Або рейтинги, або перемога.
Якщо конфлікт із Залужним триватиме — значить, ми програємо війну.
Цей конфлікт потягне за собою і всю решту конфліктів, які можуть розірвати наше суспільство із середини. Тому коли я постійно волаю про це — це не тому, що хочеться просто покритикувати владу чи зробити культ особи Залужного.
А тому, що саме ця історія є магістральною в плані того, чи здатен Зе і Ко на щось більше за те, що ми бачимо ці роки.
А нам всім доведеться прийняти, що попереду — темні часи. Де не буде місця для дурних ілюзій, які навіювала влада весь цей рік. Замість роботи.
Читайте також: На війні не можна дурити ні себе, ні інших
І те, що багато хто в цю хрінь вірив, аж ніяк не звільнить їх від обов'язку зустрітися з реальністю віч-на-віч. Власне, тест на мобілізацію — це буде чи не найбільший тест для Української держави та суспільства в цілому. Враховуючи, хто у нас при владі і як вони себе поводять, — у мене хрінові передчуття, скажу відверто.
Дуже багатьом доведеться зробити нарешті вибір. Або лишитися тут, з усіма наслідками та обов'язками. Або звалити до чорта за кордон, у пошуках легких шляхів. І ціною вічного перебування у статусі прийм.
Читайте також: Нова фаза війни
Попереду рік дуже важких рішень та часів. Не буде більше ніяких "кримів за 3 дні" і "щодня ми звільняємо нашу землю".
Буде кривавий коловорот, в якому іноді не буде видно кінця.
Але тільки так ми можемо перемогти. Перебороти рашистського ворога у впертості та готовності йти до кінця. Готовності перетерпіти все, що на нашу долю приготувала доля і сатанинський ворог.
І при цьому — не перетворитися на зашугане стадо дебілів, як того дуже хочуть в Офісі президента.
Це надскладне завдання — пройти між Сциллою страшного ворога і Харибдою авторитаризму-єрмачизму імені Зеленського, який дорівнює поразці. Але при цьому — у боротьбі із Зе не можна допустити втрати й так дуже підупалого авторитету і легітимності держави як інституції.
Що ж, виживають сильніші. І 2024-й багато в чому покаже, чи є у нашої країни шанс на цивілізаційне виживання.
Про автора. Богдан Буткевич, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.