На війні не можна дурити ні себе, ні інших

Важливо, аби нижнє командування доносило реальну ситуацію догори, а вище командування ту ситуацію бачило.

На війні треба обманювати тільки ворога.

Я не хочу масштабувати це на рівень країни, спущусь нижче...

Важливо не обманювати по людях і так званому БЧС. У тебе за списком людей стільки-то, а за наявністю та готовністю — набагато менше, бо є санітарні втрати, ті, хто у відпустці, поранені, зниклі безвісти, переміщенні на посадах, хтось в СЗЧ. Треба завжди давати оцінку, скільки у тебе реально людей, готових виконувати завдання.

У тебе на мапі є посадка чи висота, а там цього не має. Тобі повідомляє старше керівництво, що там є позиція, яку тримає дружній взвод, а її немає. Тобі кажуть, що за даними розвідки старшого командира там ворога не має, а він є... 

У нас зараз позиція може бути просто "норою", де намагаються вижити 2-3 бійці, ця позиція може мати у старшого командування 2-3 назви, бо різні підрозділи називали по-різному, тому коли вона знищується чи полишається через постійне вогневе ураження, по доповідях здається не "нора", а цілий район оборони.

Грали колись в "зіпсований телефон"? Стандартна корпоративна гра для тімбілдігу. Коли стоїть група людей і один одному на вушко говорять задане словосполучення, чи показують жести, при цьому кожен передає як почув, чи побачив і в результаті в кінці спотворена інформація на основі якої роблять висновки.

Так от, це зараз відбувається від бригад до самої Ставки.

Читайте також: Мене лякають не росіяни, мене лякає можливий колапс управління

Є реальна проблема з аналітикою та узагальненням інформації, що призводить до спотворення реальної картини бою та, як наслідок, неправильних рішень.

А потім командування розсуває шашечки, а там в реальності й тих клітинок вже немає, і шашечки вже не ті, й всі питають, а хто винний — а он той, рудий.

Це все несе далеко плинні наслідки.

Бо неповноцінна обізнаність про власні сили та засоби, неправильна ситуаційна обізнаність, призводить до того, що завдання ставляться невідповідно до реальних даних та обставин, а відповідно чиїхось бажань та ілюзій помножених на власне бачення "як треба". На війні це халепа.

Важливо не обманюватись і не обманювати.

Важливо чути не брехню чи чутки, а їхати особисто генералам та бачити реальну ситуацію на КСП батальйонів та рот.

А там все трохи інакше. Бо потім у нас звільняють комбригів пачками, а це якось не допомагає.

Як сказала мені одна розумна людина — погані бригади замінили кращими, а ситуація погіршилась.

То, може, не в бригадах справа?

Джерело

Про автора. Мирослав Гай, актор, волонтер, воїн ЗСУ, керівник благодійної організації "Фонд "Мир та Ко".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.