Про це пише The Independent.
Новий метод конфокальної лазерної ендомікроскопії дозволив медикам провести огляд інтерстиції жовчних проток під час стандартної процедури ендоскопії.
При цьому це вперше постало як "відкритий", заповнений рідиною простір, який підтримується мережею міцних колагенових тяжів", – розповідає голова групи дослідників з нью-йоркської клініки Бет-Ізрейел Ніл Тейс.
У статті, опублікованій в журналі Scientific Reports, Тейс і його колеги відзначають, що раніше такі гістологічні дослідження проводили виключно на препаратах, витягнутих з організму.
При цьому тривимірна структура інтерстиції втрачала вологу і осідала, її судинна мережа схлопувалася, не дозволяючи виявити всю свою складність. Тому досі вченим траплялися лише крихітні, помітні під мікроскопом ущільнення, які вважалися артефактом приготування препарату.
“Але це були сліди пустот, що зколапсувалися, – пояснює Ніл Тейс. – Вони завжди знаходилися там. Однак, тільки коли ми змогли глянути на живу тканину, ми їх побачили".
Справді, додаткові спостереження виявили аналогічні структури сполучної тканини різних органів і частин тіла, їх продемонстрували і на криогенно заморожених зразках: під верхніми шарами клітин шлунково-кишкового тракту, сечового міхура, шкіри і так далі.
Структури інтерстиціальної тканини утворені фібробластами, що несуть на поверхні характерні білкові маркери, а також колаген — саме ці особливості дозволяють Тейсу і його колегам говорити про них як про єдиний орган -“інтерстицію”.
За оцінками вчених, у цій тканині накопичується близько 20 відсотків всієї рідини нашого організму. Можливо, головною її функцією є захист внутрішніх органів — на зразок подушки безпеки.
Однак густа, заповнена рідиною судинна мережа інтерстиція може служити і ефективним шляхом поширення пухлинних клітин. Автори показали, що деякі з них здатні залишати місце своєї появи і, користуючись сполучною тканиною, переміщатися в лімфатичну систему і далі — по всьому організму.
Читайте також: Люди не стануть сильнішими і не будуть жити довше. Вчені пояснюють, чому наш вид досяг межі розвитку