Матеріал опубліковано в журналі Royal Society Open Science.
Кенгуру, валлабі і інші представники сімейства кенгурових відомі своїм незвичним способом пересування стрибками на задніх лапах, хоча деякі види також вміють лазити по деревах або рухатися на чотирьох кінцівках.
У статті наголошується, що вченим дуже важко встановити, коли саме кенгурові стали так пересуватися, тому що збереглося надзвичайно мало останків їх предків. Вважається, що стародавні кенгуру, які жили в лісах у більш вологий період історії Австралії, пересувалися в основному по деревах, а потім, коли клімат став сухішим, перейшли на стрибки по землі.
Бенджамін Кір (Benjamin Kear) з Уппсальского університету в Швеції і його колеги вивчили кістки пальця і щиколотки предка кенгуру, останки якого віком близько 20 мільйонів років знайшли при розкопках на північному заході Квінсленда в Австралії.
Вчені оцінили діапазон рухів, доступних тварині, і зіставили свої дані з даними сучасних представників сімейства кенгурових, частина яких стрибає і лазить по деревах.
Дослідники зробили висновок, що древній родич кенгуру, мабуть, міг і стрибати, і вилазити на дерева, і ходити на чотирьох лапах. Це, зокрема, означає, що зміна клімату Австралії приблизно 10 мільйонів років тому ( коли клімат на континенті став більш сухим і ліси поступилися місцем трав'янистим рослинам і пустелям) не була причиною переходу на стрибки як до основного методу пересування, а просто створила для цього оптимальні умови.