Як йдеться в журналі Nature, знахідка частково заповнює прогалини в наших уявленнях про те, як ці рептилії - найбільші хижаки в історії Землі - еволюціонували з дрібних форм своїх предків
Команда палеонтологів з Університету Північної Кароліни на чолі з Ліндсей Занно (Lindsay Zanno) дала новому виду назву Moros intrepidus, що можна перекласти як "провісник долі".
У дослідженні вчені описують M. intrepidus зі знайдених фрагментів: стегнової кістки і кількох зубів. За їхніми оцінками, в висоту ящір досягав метра, масу мав близько 90 кілограмів, був спритним хижаком, якому задні ноги дозволяли і наздоганяти жертву, і тікати від переслідувачів.
Для тієї епохи він був не так вже й малий: більшу частину зі 100 мільйонів своєї еволюційної історії родичі тиранозаврів не відрізнялися колосальними розмірами.
У юрському періоді, між 200 і 145 мільйонами років тому, цим предкам "справжніх" тиранозаврів доводилося з обережністю обходити куди більших і небезпечних аллозаврів.
Лише глобальне вимирання, де визначено перехід до крейдяного періоду і згубило попередніх головних хижаків, розчистивши простір для тираннозаврів, якими ми їх зазвичай уявляємо. До моменту наступного вимирання вони досягали дев'яти тонн ваги і 12 метрів довжини.
Це збільшення і його хід багато в чому залишаються загадкою, стимулюючи пошуки нових предків і родинних форм тиранозаврів. "Перед нами - пустеля даних між дрібними тиранозаврами, що жили в Північній Америці в юрському періоді, і раптовою появою великих тут же, в пізньому крейдяному періоді, - говорить Ліндсей Занно. - Немає свідчень того, як відбувався цей перехід".
Протяжність цієї прогалини в еволюції тиранозаврів, про який у нас немає ніяких свідоцтв, досягала 70 мільйонів років. Однак з виявленням M. intrepidus він скоротився відразу на 15 мільйонів. Проведений палеонтологами аналіз показав, що їх карликові предки могли прийти на територію Америки з Азії протягом одного з локальних похолодань клімату, яке створило сухопутний міст між двома континентами.
Можливо, хижаки слідували за своєю здобиччю, предками трицератопсів, які тоді теж ще не здобули знайомі нам великі форми.
Судячи з усього, опинившись на Американському континенті, вони довгий час залишалися не дуже великими і не могли змагатися з найбільш потужними конкурентами. Однак, щойно цей напрям розчистився в ході вимирання, вони швидко зайняли вільний простір в екосистемі.
За оцінками вчених, всього за 16 мільйонів років предки тиранозаврів збільшилися і стали тими страхітливими машинами вбивства, якими ми звикли їх бачити.